Коли люди чують про сімейного лікаря, в них одразу з’являється купа запитань: А хто такий сімейний лікар? Він безкоштовний чи це якийсь привілей? Що він такого робить? Чим він відрізняється від дільничного терапевта поліклініки? Для західних країн поняття сімейного лікаря вже давно стало звичним. Такий медичний працівник отримує спеціальну підготовку та має вищий рівень кваліфікації. До нього можна звернутися з будь-якою проблемою, незалежно від віку й статті.
«Медична реформа активно впроваджується в усіх містах України», – запевняють у Міністерстві охорони здоров’я. Як же просувається реформа в Запоріжжі, перевіряли наші журналісти.
Наразі є досить великий список претензій до змісту та способів втілення медичної реформи. Якщо їх перераховувати, не вистачить пальців на двох руках. Серед основних факторів, які викликають невдоволення, можна виділити наступні: до сьогодні недостатньо кваліфікованих сімейних лікарів, інформації про реформу вкрай мало, чиновники не бажають радитися з лікарями та пацієнтами, яких ця реформа безпосередньо стосується. Всі це негативно позначається на загальній ситуації.
Дещо про реформу
– реформа охорони здоров’я продовжується в Україні вже третій рік;
– основне її завдання – розвинути систему первинної медичної допомоги та посилити статус сімейного лікаря, зробити медицину доступною і ефективною;
– урядовий експеримент поки стосується лише чотирьох регіонів – Донецької, Вінницької, Дніпропетровської областей та Києва.
– Запорізька область доєдналася до української реформи медицини лише в 2013 році.
Грандіозні плани
Задум уряду щодо змін у системі охорони здоров’я вибудовувався наступним чином. Особливу ставку зробили на первинну допомогу. Майже 80 відсотків усіх звернень пацієнтів повинні вирішуватися ще на першому етапі, саме тому первинна медицина настільки важлива. Сімейні лікарі складають основу первинної допомоги, вони свого роду універсальні медичні працівники. Якщо ж подивитися на перелік їхніх обов’язків, то складається враження, що вони не сімейні лікарі, а супер-лікарі.
Неважливо, з якою проблемою ви прийшли до лікаря, він повинен бути компетентним у цьому питанні. За планом чиновників, такі медики мають лікувати не тільки гіпертонію чи ОРВІ. Вони можуть самостійно впоратися з виразкою шлунка або, наприклад, запаленням вуха чи легкою формою бронхіальної астми.
Нові медичні установи з неблагозвучною назвою ЦПМСД (Центри первинної медико-санітарної допомоги) є основним місцем роботи сімейних лікарів. На відміну від звичайних лікарень, у ЦПМСД не передбачені такі напрями, як хірургія, поліклініка або дитяча консультація. Центри представляють собою однакові амбулаторії, де й надається первинна допомога.
У випадку, якщо ж до лікаря сімейної медицини потрапляє складний пацієнт, то первинна медицина тут не допоможе. Треба перенаправити такого хворого до колег зі сфери вторинної медичної допомоги – в лікарню, або до представників третинної медицини – у вузькоспеціалізовану клініку.
Запорізькі реалії центрів ПМСД
Запорізька міська влада повідомила, що створення усіх центрів ПМСД вже звершилося: зазначені адреси та підрозділи, що будуть входити до кожного з центрів; розписано, які привілеї отримають звичайні пацієнти та як покращиться процес обслуговування; прописаний кожен закон, що регулює медичну реформу. Й усе було б добре, якщо б ми самостійно не відвідали кожен із цих центрів.
У Запоріжжі офіційно функціонують 8 центрів ПМСД, які отримають значне фінансування. За даними управління з питань охорони здоров’я, на центри ПМСД у 2013 році виділили 9607, 461 тисяч гривень, а вже у 2014 – 96148, 296 тисяч гривень.
Найбільш розвинутим центром на момент написання матеріалу всі опитані лікарі відзначали центр ПМСД №2, що знаходиться в Шевченківському районі. З цим важко не погодитися, бо навіть візуально цей заклад відрізнявся від інших центрів. Тут хоча б було зрозуміло, що ти заходиш у двері центру ПМСД, про що свідчила вивіска. В інших же центрах, зокрема №9 та №10, спромоглися тільки роздрукувати лист формату А4, покласти його у файлик та приклеїти папірець з оголошенням на двері та стіни медичного закладу.
Поспілкувавшись з головним лікарем центру ПМСД №2 Людмилою Стецюк, ми з’ясували, що закупка обладнання не проводилася. «Так, якісь гроші виділяються, – прокоментувала Людмила Іванівна, – але з першого дня існування центру казначейство не проплатило жодної суми. Та й для кабінетів сімейних лікарів особливого устаткування не передбачено. Має глюкометр, тонометр, шприци, бинти, лінзи для підбору окулярів, ваги, дитячі електронні ваги, столик для сповивання, статоскоп. З усього цього в кабінеті сімейного лікаря є тільки таблиця для визначення зору, ваги, вимірювач зросту, столик для сповивання, тонометр». Після того, як ми дізналися, що на відвідування однієї людини виділяють 40 копійок, запитувати про заробітну вже не було сенсу.
Від найрозвинутішого ми пішли до найбільшого – до центру ПМСД №10. Головний лікар Тетяна Глотова зазначила, що така реформа медицини прийнятніша для сільської місцевості, бо там вона є виправданою. А ось із жителями міста складніше, адже вони звикли одразу йти до вузьких спеціалістів. «Сила звички – напевно, найперше, з чим доведеться боротися новій реформі», – зазначила Тетяна Олексіївна. Головний лікар наголосила, що проблем із заробітною платою та оплатою комунальних послуг немає. Щодо фінансування центру стосовно обладнання, то, як і в більшості випадків, воно здійснюється тільки на папері.
До того ж у центрі й досі не вистачає сімейних лікарів, і тому говорити про повноцінне функціонування закладу не доводиться. Наразі ще 17 лікарів проходять 6-місячний курс підвищення кваліфікації. Навчання надається безкоштовно на кафедрі сімейної медицини двох запорізьких вишів. Коли курс навчання закінчиться, центр №10 повністю забезпечить себе сімейними лікарями.
За даними управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради, для комплектації одного центру необхідно 59 сімейних лікарів. Станом на березень у всіх центрах Запоріжжя кількість таких спеціалістів складає 225 лікарів, тобто нестача чимала.
Відвідання деяких центрів (зокрема, центру №9) стало шоком, бо більшість медичного персоналу навіть не розуміла дивного словосполучення «центри ПМСД». А у моменти наших відвідин головні лікарі магічним чином зникали у коридорах закладу.
Думки людей
Спілкувалися ми не тільки з лікарями, але й з пацієнтами. Більшість людей, що очікували на прийом, були похилого віку. Пенсіонерка Тамара Колеснікова, що просиділа в черзі більше години відповідала досить обурено: «А зачем вообще нужна эта реформа? Я, конечно, всех фактов не знаю, но на деле прекрасно вижу, какая ситуация у нас в стране с больницам. А теперь еще центры какие-то непонятные открывают. У меня целая солянка болезней. Я уже второй раз прихожу, а мне до сих пор диагноз поставить не могут. Лучше бы сразу пошла к знакомому доктору».
Ми поцікавилися й думкою молодої дівчини, яка не захотіла називати свого імені: «Фактически с реформированием системы здравоохранения ничего не изменилось. Все тот же участковый врач, переименованный в «семейного» без должной квалификации занимается решением всевозможных жалоб пациентов. Такие врачи должны уметь распознать не только ангину или ОРВИ, а также определить язву желудка, воспаление лимфоузлов и так далее. Как результат этого трехступенчатого хаоса, далеко не всегда простые пациенты могут своевременно получить первую помощь, появляется затруднение с определением диагноза и неоперативное лечение». Дівчина також поділилася з нами своєю історією: «Как пример, в этом году я потеряла любимого дедушку. Частично виной стало равнодушие семейного врача, которая заявляла, что ничего страшного в боли живота нет. Она уверила, что это всего лишь расстройство желудка и не спешила отправлять его на УЗИ, а уже в хирургии 5-й областной больницы оказалось, что это опасная прободная язва, которая имеет ярко выраженные признаки и симптомы, но несвоевременная операция не смогла его спасти. Спрашивается, кому нужны такие специалисты, которые яблоко от груши не могут отличить?».
До чого ми йдемо
У чиновників поки є одне, але величезне виправдання – медична реформа буде втілюватися до 2020 року. Цю думку підтримують і в Запоріжжі. «За будь-якої реформи не буває так, що сьогодні прийняли, а завтра все пішло так, як потрібно. Слід враховувати перехідний період. У нас є час до 2020 року», – запевнила нас начальник управління з питань охорони здоров’я Вікторія Ушакова.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олена Русінова, Анастасія Сімова, Тетяна Крупка, Ростислав Назаренко, Єльміра Шагабудтдинова