Довго думаючи, кому присвятити свою портретну замальовку, як майбутній журналіст, вирішила присвятити його майстру пера. Нажаль, я не зустрічала в своєму житті незвичайну людину про яку хотілося б розказати всім. Не хотілось писати про маму чи тата, бо про це пишуть ледь не всі. Тож вітайте людину із гарним розумом, презентабельною зовнішністю і незвичайно цікавою біографією, даю Вам ще одну підказку, ця людина вважається найкращим інтерв’юером Росії. Так, це Володимир Познер.
У якомусь інтерв’ю із Монікою Белуччі він сказав, що вважає себе європейцем і відчув це, коли подорожував Італією. Також зазначав: «В Росії мене тримає тільки моя робота. Я не російська людина, це не моя батьківщина, я тут не виріс, я не відчуваю себе тут повністю вдома – і від цього дуже страждаю. Я відчуваю в Росії себе чужим. І якщо в мене немає роботи, я поїду туди, де відчуваю себе вдома. Швидше за все я поїду до Франції». Його батько, теж Володимир працював на радянських розвідників, Володимир Познер молодший народився в Парижі, його мати француженка, сім’я декілька раз переїжджала до США, це було пов’язано і через окупацію Франції німецькими військами, але як зазначає Володимир Володимирович, його батько був палким патріотом Радянського Союзу і тому, вони переїхали до Росії. Недарма він трьома мовами володіє досконало: російською, англійським та французьким і як сам говорить, ще три, як не рідні: іспанська, італійська та німецька мови. Має громадянство Росії, США та Франції. Володимир Познер закінчив біологічний факультет МГУ, але є взірцем у журналістиці. Він виглядає на 60, але йому 80 років, про його очі можна сказати так: блакитні, як море, як небо, дуже мудрі. «У молодості я був гарним і користувався успіхом у дам , ніколи моя зовнішність мене не турбувала . З віком старієш , з'являються зморшки , мішки під очима … А я людина публічна і повинен стежити за собою. Намагаюся не поправлятися , якщо що – можу сісти на дієту. Мені казали: мовляв , непогано було б зробити невелику пластичну операцію – тут прибрати , ось тут … Але я не робив їх і робити не буду. Хоча розумію , напевно, можна було б очі трохи підправити або ще щось. Але це вікові речі. У мультику «Вінні – Пух» ослик Іа дивиться на своє відображення в калюжі і промовляє : « Трагічна картина ! » Так і я , коли вранці дивлюся на себе в дзеркало. Але комплексів у мене з цього приводу немає». Він нічого не планує, вважає себе екзистенціалістом, від кожного дня хоче отримати максимум емоцій, усмішок та цікавої інформації, хоче поїхати в Африку і сфотографувати звірів, дописати книгу. На запитання журналіста, чи вважаєте себе доброю людиною, Володимир Познер відповів так: « Думаю, так. Я добрий, допомагаю людям з усіх сил, виховав чудових дітей, а це теж відображення того, хто ти є. Ніколи нікого не зрадив. Звичайно, у мене є гріх. І я знаю, який. Але, загалом, мені здається, я – хороша людина».
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Сидоня Аракелян
