Нещодавно запорізький поет і музикант Валентин Терлецький представив широкому загалу свою збірку «5 пора року». В інтерв’ю «Порогам» Валентин розповів про те, як він пише вірші, що його надихає та про власні майбутні звершення.
– Нещодавно ви представили читачам нову збірку «5 пора року». Хто надихнув вас на її створення?
– Надихнуло саме життя. Інколи я відгукуюся віршами на події у власному житті. Радісні й печальні, вони згодом перетворюються на поезію. А взагалі натхнення приходить зовсім неочікувано, раптом.
– Чому збірка називається саме «5 пора року»?
– Вірші в збірці поділені на цикли за порами року, але більшість поезій не вкладалася в такий поділ, тому я придумав п’яту пору року – це та пора, яка присутня всередині кожної людини й узимку, й влітку, й восени, й навесні. Це таємнича пора, непідвладна погодним змінам, але це найголовніша пора року. Пора душі.
– Передостанню збірку ви написали 2006 року, а цю випустили аж у 2014-му. Чому між виходом книжок така велика перерва?
– Вірші я пишу відносно рідко – в середньому два на місяць, буває й менше. Тому й перерва така велика. Для мене поезія – це таїнство, де в кожному рядку, в кожному образі, навіть в кожній букві приховано особливий зміст. Поезія для мене як сповідь, тому я відповідальний за кожне написане слово. А зі сповіддю не поспішають.
– У кожного поета є свій улюблений «куточок» для творчості. Чи є такі особливі місця, де муза завжди чекає на вас?
– Люблю подорожувати, тому для мене таким «куточком» є дорога. В дорозі завжди добре пишеться. Одного разу за ніч у потязі я написав аж два вірші. Також добре пишеться на природі або там, де немає людей – гори, берег моря, ліс.
– Ви успішний музикант, маєте свій рок-гурт «Декаданс». Та чи вистачає у вас сил і на поезію, і на музичну творчість?
– Тексти пісень «Декадансу» теж мої. Деякі вірші стають піснями. Тому сил вистачає! Окрім поезії, я пишу ще й прозу – ось вона «відтягує» більше часу. А ще працюю. І це неймовірний «кайф» – мати вільну годинку, аби присвятити її творчості. А коли випадає вільний день – це взагалі розкіш!
– За освітою ви філолог. Чи звертаєте увагу на технічну побудову вірша?
– Звичайно звертаю. Взагалі-то я не працюю над віршами в прямому сенсі слова, вони «записуються» якось самі. Ніби хтось надиктовує. Але за красою віршованого рядка я стежу – рими, тропи, метафори, ритм. До цього я ставлюся прискіпливо. У віршах я перфекціоніст. Все має бути якнайкраще!
– У вас бувають «творчі кризи»? І як ви повертаєте натхнення?
– Кризи бувають, і дуже жорсткі. Часто. От, наприклад, зараз я вже декілька місяців не писав поезій. Не йде. А виходжу по-різному, треба більше відпочивати.
– У соціальних мережах ви демонструєте свою патріотичність. Чи надихає вас нинішня ситуація в Україні на створення збірки віршів, присвячених останнім подіям?
– Саме про це я не думав. Можливо, трохи згодом з’являться й такі вірші або пісні. Спеціально я не писатиму, нехай саме прийде.
– Що ви побажаєте читачам сайту «Пороги»?
– Не втрачайте надію на краще. Темна хмара неодмінно пройде, й сонечко над нашою країною знову сяятиме. Бажаю побільше читати, думати й аналізувати. Бажаю цікавитися поезією й літературою в цілому. Бажаю отримувати радість від кожного моменту життя та вірити в добро.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Тетяна Сивоконь
