Нещодавні гарячі події в Україні засвідчили єдність нації, її міцність і нездоланність. Але з легкої руки сусідньої держави в нас знову відбуваються розриви кровних і близьких стосунків. Причина – типові психологічні реакції, історичні алгоритми й маніпуляції ЗМІ. Як і з ким українці посварилися або припинили спілкуватися у зв’язку з темою «Україна – Росія» – нижче.
Альона Сипко, студентка:
– Після того, як я почала спілкуватися українською мовою й у побуті, тато почав називати її телячою. А потім вилаяв мене в нецензурній формі. Мама сказала, що університет мені дорожчий, ніж родина. Але я не збираюся припиняти говорити державною мовою.
” style=”width: 150px; height: 157px; float: left; margin-right: 10px;” />Надія Передрій, співачка:
– Моя рідна сестра, яка живе на Кавказі, відгукнулася про нинішню ситуацію в країні: «Ваші бандерівці бігають і ріжуть людей». Вона навіть слухати не захотіла мої контраргументи. І вперше за все життя цього року не привітала з днем народження мене й іншу рідну сестру, яка проживає в Україні.
Олександра Мирошниченко, студентка:
– Нещодавно моя мама зателефонувала до татового рідного брата й привітала його з річницею весілля. У відповідь почула: «Довкола бандерівці; от росіяни прийдуть і захищатимуть нас». На запитання: «Ви хочете в Росію?», мамі відповіли: «Ми просто хочемо, щоб наші діти ходили до школи, й ми одержували стабільну зарплатню». До цього випадку вони зідзвонювалися приблизно тричі на тиждень, на всі свята збиралися разом. А після – 2-3 тижні затишшя. Вони просто не спілкуються, татів рідний брат і його родина дуже холодно ставляться до нас зараз. Їх ніби зомбували.
Олександр Кравченко, фізик (прізвище змінене за побажанням опитаного, – авт.):
– Я побачив на сторінці свого брата в соціальній мережі сепаратистські заклики. Він мені не брат! Незважаючи на те, що добре розуміється в нинішній ситуації в Україні, він захоплено вітає Росію, вважаючи, що перемагає груба сила. Брат просто продався. Як можна спілкуватися з такими людьми?
Марк Детцель, агроном (прізвище змінене за побажанням опитаного, – авт.):
– Одного разу я сказав своєму хорошому знайомому: «Не знаю, як ти, але я був за Росію до тих пір, поки Путін не ввів війська до Криму». Він почав на мене кричати: «Ти бандера!». Далі пішла нецензурна лайка. Й додав: «Я стріляти в тебе буду!». Він мене до такої міри ошелешив, що я й слова не зміг вимовити. Це людина, яку я знав не рік, не два і не три, а близько 20-ти.
Марина Галич, студентка:
– У мене були сутички з родичами щодо того, що відбувалося в Україні. Сталося так, що я близько місяця не спілкувалася зі своєю рідною сестрою, її чоловіком і дітьми. На їхню думку, слов’янам потрібно об’єднуватися, і, якщо ми будемо разом із Заходом, нічого хорошого з того не вийде. Але я не збираюся змінювати свої погляди, хоча абсолютно всі мої рідні дотримуються іншої думки, не проукраїнської. Аби уникнути сутичок із родичами, тема політики стала для нас табуйованою.
Ольга Левченко, викладач (прізвище змінене за побажанням опитаної, – авт.):
– На основі нинішніх подій я трохи посварилася зі своєю троюрідною сестрою, яка родом із Запоріжжя, але зараз проживає в Лондоні. Сутичка сталася через те, що я обурено відповіла в приватному повідомленні на її публічні записи в соціальній мережі. Річ у тому, що сестра поширювала інформацію, яка свідчила, що майданівці – психічно хворі люди. «Звідки в тебе така ненависть до рідного краю?», – написала я їй. Вона обурилася й надіслала відповідь, звертаючись до мене у збірній формі, ніби я терористка. «У вас там вішальниці! Чим вам пам’ятники завадили?», – писала мені сестра. Як результат, вона вирішила цього літа не приїжджати в Україну.
Ірина Коваленко, студентка:
– Моя тітка почала говорити, що Майдан – це несуттєво. Я просто мовчала, проте мама, яка насправді не є прихильницею моїх поглядів, активно відстояла мою позицію. Через це зародився великий конфлікт. Він ущух через деякий час, але ситуація була дуже неприємною для мене. Просто тоді я зрозуміла, що мої погляди можуть призвести до справжніх проблем у нашій родині.
Світлана Яценко, студентка (прізвище змінене за побажанням опитаної, – авт.):
– Через те, що я почала спілкуватись українською, мій тато почав називати її псячою. А потім поставив мене перед фактом: «Якщо ти живеш у мене вдома, то маєш розмовляти тією мовою, якою спілкуюся я». Зараз батько відповідає мені вигуками: «Так», «Ні», «Все». А моя бабуся відчула сором, коли я в крамниці зверталася до продавчині українською. На основі цього я зараз не спілкуюся з бабусею.
ПСИХЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗБРАТУ
Арина Ральченко, психоаналітик:
– Основна причина конфліктів – у відсутності поваги одне до одного як до особистості, індивіда, який має право робити помилки, може думати не так, як інші. Треба просто оминати цю тему. Я порадила б найближчим часом узагалі її не порушувати.
ЯК ПОГЛЯНУТИ НА СВІТ, АБИ ЗБЕРЕГТИ ЄДНІСТЬ?
Павло Гончаренко, доцент кафедри філософії ЗНУ:
– Переконаний, що велика проблема людства взагалі й наша, зокрема, полягає у тому, що ми більше любимо предмети, ніж ідеї цих предметів, те, що є, а не те, що повинно бути. Тому багато позитивних починань закінчуються недобре, коли ми підводимо результат під те, що нам вигідно зараз, але не хочемо бачити, як воно повинно було б бути. Людині властива здатність мимоволі визначати себе незалежно від примусу з боку чуттєвих спонукань.
Коли нам життєвий досвід підказує, що людина не могла інакше вчинити, оскільки була вихована в певних традиціях, середовищі тощо, то, власне, філософський погляд на світ допомагає усвідомити, що багато чого можна змінити лише завдяки власному мисленню й ніхто нам не винен, окрім нас самих.
ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД
Олександр Давлєтов, кандидат наук, професор кафедри всесвітньої історії Запорізького національного університету:
– Думав про ситуацію в Україні, тому вкотре перечитав Військову доктрину РФ (затверджена в лютому 2010 року). Певною мірою, це документ, який розширює свідомість. Ось, наприклад, цілком пророча цитата: «Неврегульованою лишається велика кількість регіональних конфліктів. Зберігаються тенденції до їх силового дозволу, включаючи регіони, які межують з Російською Федерацією. Архітектура (система) міжнародної безпеки з її міжнародно-правовими механізмами, не забезпечує рівної безпеки всіх держав». А як вам деякі з «зовнішніх небезпек РФ»: територіальні претензії до Російської Федерації та її союзників, втручання у їх внутрішні справи; порушення окремими державами міжнародних домовленостей, а також недотримання раніше затверджених міжнародних договорів (…); застосування військової сили на територіях, що межують з державами Російської Федерації та порушення Уставу ООН й інших норм міжнародного права; наявність (виникнення) багать міжнаціональної (міжконфесійної) напруги, діяльність міжнародних озброєних радикальних угруповань у районах, що прилягають до державного кордону Російської Федерації та кордонів її союзників, а також наявність територіальних протиріч, зростання сепаратизму й примусового (релігійного) екстремізму в окремих регіонах світу.
Сьогодні руйнується вся післявоєнна правова міжнародна система. Система договорів, які утримували світ на плаву, порушена. Путін заявив, що не визнає всі договори, які були підписані, що міжнародне право вже вичерпало себе. Він відкинув світ на початок XVII століття, на період вестфальського миру.
Після того, як 1935 року народ Саару на референдумі прийняв історичне рішення приєднатися до Рейху, туди приїхав канцлер Німеччини Адольф Гітлер, який виступив із прекрасною промовою й заявив, що «голос крові сильніше будь-якого паперу». Мешканці Саару почали одержувати німецькі документи, зі шкіл вигнали вчителі, які викладали французькою. Саарці отримали почесне право служити у вермахті. Із Саару втікали люди лівих переконань, які прекрасно розуміли, що від нової влади їм нічого хорошого не варто очікувати. Активісти били людей, відомих своєю прихильністю до Франції. Євреям Саару спочатку дозволялося емігрувати на пільгових умовах, ніж євреям Рейху, але після прийняття Нюрнберзьких законів ці преференції спростили. З 1936 року Сааром керував рейхскомісаріат, призначений Берліном, а повноваження місцевих органів самоуправління були кардинально врізані. До Саару прийшли великі німецькі інвестори (в цілому ті, які виконували військові замовлення), а працездатні саарці почали масово виїжджати на роботу до Німеччини, завдяки чому рівень безробіття в області суттєво скоротився. 1941 року в Саарі з’явився перший концтабір.
***
Тема «Росія – Україна» за нинішніх обставин у державі підтвердила братання українців майданами й численними мирними демонстраціями. Але за цим виникла й низка сварок – рідні та близькі відстоюють різні позиції.
Заголовне фото: www.ogo.ua
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Ставицька
