Шалена швидкість, спортивні авто, драйв, небезпека, ейфорія – всі ці асоціації викликають гонки. В липні в Запоріжжі пройдуть чергові перегони. Аби більше дізнатися про цей небезпечний вид спорту, «Пороги» поспілкувалися з одним із учасників змагань – запорізьким гонщиком Максимом Кавріним.
– Машини – це твоя пристрасть. Яким було твоє перше авто?
– Так, це вже не просто пристрасть, бо машини та й, власне, перегони стали для мене ледь не сенсом життя. Перше авто – «Honda Civic» чорного кольору. Як тільки подивився на неї, одразу зрозумів, що ця «ластівка» створена для перегонів. Майже рік витратив на її вдосконалення та тюнінг.
– Ти вже три роки займаєшся перегонами. Чи пам’ятаєш свій перший заїзд?
tify;”>
– Звісно, пам’ятаю! Таке не забувається. Мені тоді було 19 років. Все це дійство відбувалося на трасі за містом. Не можу сказати, що перегони були вдалими (посміхається, – авт.), але й не провальні. З чотирьох учасників я прийшов до фінішу третім. Не переміг, але отримав чимало емоцій та драйву. Після цього не уявляю свого життя без перегонів.
– Вуличні перегони вважаються забороненими. Нерідко через це у гонщиків виникають проблеми з правоохоронними органами. Чи траплялося таке з тобою?
– Слава Богу, ні (посміхається, – авт.)! У мене з правоохоронними органами ніколи проблем не виникало. Однак знаю про такі випадки від знайомих, але все закінчувалося добре. Гадаю, в нашій країні до цього ставляться не настільки суворо, аби вистежувати та переслідувати гонщиків, як, наприклад, у США. Хоча різне буває.
– Раніше ти брав участь у вуличних перегонах. Чи плануєш переходити до професійних змагань?
– Так, планую. Як раз мій наступний заїзд проходитиме в межах професійних перегонів. Мені закортіло набути нового досвіду та підвищити кваліфікацію й власну майстерність, адже в професійних заїздах набагато більше правил та норм. Сподіваюся, все пройде вдало.
– В останньому заїзді ти сильно пошкодив машину. Вже встиг відремонтувати її та підготувати до змагань?
– Ще не зовсім. Відремонтовано майже все, крім правого крила. Але в мене є ще два тижні, тож я встигну. Звісно, після ремонту треба буде зробити тест-драйв перед змаганнями. Я повинен переконатися не лише в готовності авто, а й у тому, чи здатне воно принести мені перемогу. Якщо я вирішу, що воно не достатньо потужне, доведеться робити заміну. Але складнощів це не викликає, адже я перестрахувався та підготував запасну автівку.
– У тебе було чимало травм. Останній складний перелом ноги найтяжчий. Як проходила реабілітація?
– Якщо чесно, складно. Набагато важче, ніж раніше. Я хвилювався, що не встигну відновити сили до наступних змагань, бо треба було ще й тренуватися. Проте я звик ставити перед собою цілі та, не дивлячись ні на що, їх досягати. Мабуть, це мені й допомогло. Головне – вірити в свої сили.
– У наступному заїзді в тебе будуть досить сильні суперники. Як оцінюєш власні шанси на перемогу?
– Я поки не хочу загадувати на перед, але прогнози в мене оптимістичні. Проте я погоджуюся, що мої суперники – справжні професіонали. Я їх за це поважаю. Гадаю, це буде цікава гонка для нас усіх. Мої особисті результати залежатимуть від сконцентрованості на заїзді, а не на суперниках. Головне – заспокоїтися, зібратися та насолоджуватися швидкістю й адреналіном.
– Якщо брати вуличні змагання, то в них – ти справжній профі з безліччю нагород. Що можеш побажати чи порекомендувати новачкам?
– Перш за все – вірити в себе та у власні сили. Бути впевненим у собі. Звісно, любити цю справу, отримувати насолоду від кожного заїзду. Гонщик повинен усім серцем закохатися в швидкість та адреналін, котрий від неї отримує. Треба пам’ятати про власну безпеку, бути обережнішим, проте не боятися. Однак кожен має сам скласти власний рецепт успіху.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Андрій Андрієнко
