«Мои друзья ждут лета. А я ОЧЕНЬ жду, чтобы нас отпустили домой, хочу забыть этот кошмар побыстрее», – так про свою другу армійську службу говорить мобілізований Олексій.
Відповідно до указу «Про часткову мобілізацію», підписаного в. о Президента України Олександром Турчиновим, з 18 березня проводиться часткова мобілізація. Тому «Пороги» вирішили дослідити, як насправді живуть сьогодні мобілізовані до лав української армії.
«У рамках часткової мобілізації в українську армію призиватимуться переважно добровольці», – таку заяву на Урядовому порталі зробив перший віце-прем’єр-міністр України Віталій Ярема.
n: justify;”>
Проте добровольців не вистачило, й мобілізація набула «добровільно-примусового» характеру.
Поставте підпис, вам повістка
«2 апреля к нам домой пришли с местного (м. Вольнянск – авт.) военкомата с повесткой. Я был на работе, жена расписалась. Когда пришел домой, прочитал, что мне нужно явиться в Дом культуры, сказали – для собеседования, но уже с вещами и что-то взять поесть на сутки. Пришел в ДК, и началось – военный билет забрали, написали – «здоров», поставили штамп «годен» и забрали в Запорожье», – так розпочалася непередбачувана служба для батька двох дітей Олександра.
За даними інформаційного бізнес-порталу «Liga.net», мобілізація може пройти в чотири хвилі, під час яких будуть призиватися:
Перше, що відрізняє військового від невійськового, – форма
«Форму выдали нормальную, только с берцами немного проблематично было. Начальство объясняет это тем, что нас много и для каждого нужно подобрать размер, – повідомив «Порогам» мобілізований Євген, – поэтому как приехал в белых красовочках, так и служу пока».
Ситий солдат – хороший солдат, та це не про наших мобілізованих
«Кормят так себе, спасает то, что много кто из города и им с дому немного еды передают. Вот мы и комбинируем наши запасы и армейские. Некоторых даже домой отпускают на пару часов, а тем, кто далеко живет, как говориться, большая дулька, – поділився своїми враженнями від солдатської кухні мобілізований Олексій. – А так приходим в казарму и покупаем с пацанами себе что-то перекусить, потому что еда не очень».
Хліба і чаю є вдосталь, а ось суп майже без картоплі, скаржаться мобілізовані.
Фото обіду, надіслане одним із мобілізованих у військовій частині Запоріжжя
«Мы кушаем стоя, в палатке, одноразовую посуду за свои деньги покупаем, чтобы не тратить время и больше отдохнуть, – розповів мобілізований Євген. – Вообще должны есть с котелков, но их долго мыть, вот мы и скидываемся на посуду».
Захист вітчизни – обов’язок кожного громадянина, але…
Мобілізовані покинули свої робочі місця. Та обов’язок забезпечувати себе й родину ніхто не відміняв, тож питання заробітної плати актуальне як ніколи.
За військову службу мобілізованим обіцяли від 2100 до 3500 гривен за місяць. Проте, як стверджує Олександр, з 20 квітня їм заплатили лише 500 гривень. І це за військову службу на кордоні Харкова-Донецька, де наразі проходять бойові дії.
Третій місяць на службі
«Мы встаем в 6 утра, идем на зарядку, где-то в 7 кушаем, потом до и после обеда учения разные, вечером прогулка перед сном, потом вечерняя проверка, чтобы знать, все ли на месте. В 22:00 – отбой. Иногда выпускают в увольнение с обеда до вечера!», – розповів один із мобілізованих.
Але це в казармах, умови ж служби в «полі» трохи інші. Ще один мобілізований Дмитро знаходиться зараз на кордоні двох неспокійних областей України (точне місцезнаходження не вказуємо в цілях національної безпеки, – авт.) говорить: «Здесь находится целый палаточный военный городок. Воду привозят только раз в неделю, поэтому купаться приходится в ставке. Настроение среди сослуживцев очень разное. Две роты уже уехали на блокпосты, а мы – прикрытие. Сидим постоянно на «сумках». Часто бывает, что ночью стреляют, поэтому поднимают тревогу, и тогда уже подъем в 2-3 часа ночи».
Від 15 діб до невизначеного терміну
Такий жарт або ж крик душі ми знайшли на сторінці в соціальній мережі одного з мобілізованих (не бажає називати своє ім’я, – авт.)
Загалом ніхто із призовників не знає, скільки часу ще служитиме Батьківщині. «Когда забирали, обещали на 15 суток, потом сказали на 45, а теперь говорят, что домой только в сентябре или через год-полтора. Все бы ничего, но у меня двое маленьких детей и жена на гражданке», – з сумом розповів Олександр.
Заголовне фото: s1.kolo.poltava.ua
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Дар’я Зирянова, Ольга Кущинська
