Ще рік тому було важко уявити, що на вулицях Запоріжжя майорітимуть жовто-блакитні прапори, люди вивішуватимуть національну символіку зі своїх балконів і вікон, чіплятимуть прапорці на машини. Рік тому люди, які говорили українською в Запоріжжі, викликали подив. Сьогодні ж хіпстер із вишиванкою замість фірмової футболки, жовто-блакитною стрічкою на рюкзаку й рок-версією гімну України на рінгтоні не здивує нікого.
Якщо проїхати з одного кінця Запоріжжя в інший, то ніде не побачиш російського триколора. Національна символіка –тренд по всій Україні. «Події останніх місяців стали каталізатором національної свідомості», – відзначила кандидат політологічних наук Юлія Мальована. Все це вказує на те, що путінський план зі створення Новоросії не спрацював, а сценарій Донецької і Луганської областей у Запоріжжі не повторився.
xt-align: justify;”>
Очільник запорізького майдану, голова громадської організації «Українська справа» Ігор Артюшенко зазначив, що після втечі Януковича й перемоги Революції Гідності люди усвідомили, що тепер основним їхнім завданням є втримання єдності та цілісності. Вони добре зрозуміли вираз: «Там де вивішений український прапор, нема місця «зеленим чоловічкам».
Протягом весни Ігор і його колеги провели десятки патріотичних акцій: паради прапорів, марші вишиванок, щотижневі автопробіги та майдани на центральних площах міста під винятково державною символікою. Шили прапори й безкоштовно роздавали їх людям, щоб ті вивішували у своїх вікнах, фарбували лавки, паркани, мостові переходи й навіть ДніпроГЕС у національні кольори.
Протестні акції в Запоріжжі збирали тисячі людей. Найбільше ж вийшло після прийняття диктаторських законів. Тоді, 26 січня 2014 року, їх зібралося близько 10 тисяч. А ввечері, коли основна маса вже розійшлася, відбувся кривавий розгін, який сколихнув народ: 26 січня в Запоріжжі стало такою ж точкою відліку, як 30 листопада для Києва.
В Запоріжжі були й спроби підняти проросійське повстання. За словами доктора історичних наук Федора Турченка, апогей боротьби прийшовся на 13 квітня. «В цей день було 2 мітинги – майданівців (до п’яти тисяч) і антимайданівців (до тисячі). Коли вони зійшлися, почалася перепалка. Інформація за допомогою стрімів миттєво поширилася містом. Досить швидко тітушок і міліціянтів оточили дві, потім три, а потім і п’ять тисяч чоловік. Вимагали арешту. Хтось брався за бруківку. Їх стримували. Потім принесли десяток яєць, які стали кидати в тітушок. Через деякий час яєць було тисячі – підвозили машинами. Згодом у хід пішла томатна паста, мука, пакети з соком. Це було публічне приниження, повний крах ідей сепаратизму в місті. З’явилася оцінка дійства: «Тітушки в клярі». Закінчилося тим, що пізно ввечері їх провели через коридор ганьби в міліцію й там переписали. Після цього стало ясно, що Запоріжжя – українське місто, яке не допустить сепаратизму,» – зазначив професор.
Специфіка краю як колиски Запорозької Січі, безумовно, відіграла роль, але, за словами професора Турченка, лише опосередковано. «Насправді серед сучасних жителів області нащадків козаків мало – орієнтовно не більше 10 відсотків. За 250 років після ліквідації Запорозької Січі склад населення радикально змінився. Сьогодні переважають переселенці з різних регіонів України і з-за її кордонів (близько 30 відсотків). Але, що дуже важливо, залишилася легенда про козацьке минуле, яка стала самостійним фактором життя. Цей міф дає норми поведінки в екстремальних умовах революції», – зазначив Федір Григорович.
До Революції гідності Запоріжжя вважалося надійним тилом Партії регіонів. На сьогодні рейтинг регіоналів в Запорізькій області впав, як і по всій Україні, а сама партія майже зникла. За словами Федора Турченка, незадовго до революції Запоріжжя опинилося в центрі всеукраїнського скандалу. Вже тоді на головній площі міста скандували: «Банду геть!», – де під бандою малися на увазі кримінал і місцева влада.
«Запоріжці почали виходити з протестними акціями ще в вересні, обурені тими ганебними проявами корупції, які були оприлюднені завдяки діяльності ініціатив «Стоп-откат» та «Запорожье против беспредела». Ці громадські ініціативи й стали кістяком Майдану в Запоріжжі, а їх лідери – його організаторами», – повідомив Ігор Артюшенко.
Фото: Наталка Бойченко
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Аліна Полякова
