Хроніка патріотичного Запоріжжя: від незадоволення місцевою владою до жовто-блакитної ДніпроГЕС

Ще рік тому було важко уявити, що на вулицях Запоріжжя майорітимуть жовто-блакитні прапори, люди вивішуватимуть національну символіку зі своїх балконів  і вікон, чіплятимуть прапорці на машини. Рік тому люди, які говорили українською в Запоріжжі, викликали подив. Сьогодні ж хіпстер із вишиванкою замість фірмової футболки, жовто-блакитною стрічкою на рюкзаку й рок-версією гімну України на рінгтоні не здивує нікого.

Якщо проїхати з одного кінця Запоріжжя в інший, то ніде не побачиш російського триколора. Національна символіка –тренд по всій Україні. «Події останніх місяців стали каталізатором національної свідомості»,відзначила кандидат політологічних наук Юлія Мальована. Все це вказує на те, що путінський план зі створення Новоросії не спрацював, а сценарій Донецької і Луганської областей у Запоріжжі не повторився.

xt-align: justify;”>
Очільник запорізького майдану, голова громадської організації «Українська справа» Ігор Артюшенко зазначив, що після втечі Януковича й перемоги Революції Гідності люди усвідомили, що тепер основним їхнім завданням є втримання єдності та цілісності. Вони добре зрозуміли вираз: «Там де вивішений український прапор, нема місця «зеленим чоловічкам».

Протягом весни Ігор і його колеги провели десятки патріотичних акцій: паради прапорів, марші вишиванок, щотижневі автопробіги та майдани на центральних площах міста під винятково державною символікою. Шили прапори й безкоштовно роздавали їх людям, щоб ті вивішували у своїх вікнах, фарбували лавки, паркани, мостові переходи й навіть ДніпроГЕС у національні кольори.

Протестні акції в Запоріжжі збирали тисячі людей. Найбільше ж вийшло після прийняття диктаторських законів. Тоді, 26 січня 2014 року, їх зібралося близько 10 тисяч. А ввечері, коли основна маса вже розійшлася, відбувся кривавий розгін, який сколихнув народ: 26 січня в Запоріжжі стало такою ж точкою відліку, як 30 листопада для Києва.

В Запоріжжі були й спроби підняти проросійське повстання. За словами доктора історичних наук Федора Турченка, апогей боротьби прийшовся на 13 квітня. «В цей день було 2 мітинги – майданівців (до п’яти тисяч) і антимайданівців (до тисячі). Коли вони зійшлися, почалася перепалка. Інформація за допомогою стрімів миттєво поширилася містом. Досить швидко тітушок і міліціянтів оточили дві, потім три, а потім і п’ять тисяч чоловік. Вимагали арешту. Хтось брався за бруківку. Їх стримували. Потім принесли десяток яєць, які стали кидати в тітушок. Через деякий час яєць було тисячі – підвозили машинами. Згодом у хід пішла томатна паста, мука, пакети з соком. Це було публічне приниження, повний крах ідей сепаратизму в місті. З’явилася оцінка дійства: «Тітушки в клярі». Закінчилося тим, що пізно ввечері їх провели через коридор ганьби в міліцію й там переписали. Після цього стало ясно, що Запоріжжя  –  українське місто, яке не допустить сепаратизму,» – зазначив професор.

Специфіка краю як колиски Запорозької Січі, безумовно, відіграла роль, але, за словами професора Турченка, лише опосередковано. «Насправді серед сучасних жителів області нащадків козаків мало – орієнтовно не більше 10 відсотків. За 250 років після ліквідації Запорозької Січі склад населення радикально змінився. Сьогодні переважають переселенці з різних регіонів України і з-за її кордонів (близько 30 відсотків). Але, що дуже важливо, залишилася легенда про козацьке минуле, яка стала самостійним фактором життя. Цей міф дає норми поведінки в екстремальних умовах революції», – зазначив Федір Григорович.

До Революції гідності Запоріжжя вважалося надійним тилом Партії регіонів. На сьогодні рейтинг регіоналів в Запорізькій області впав, як і по всій Україні, а сама партія майже зникла. За словами Федора Турченка, незадовго до революції Запоріжжя опинилося в центрі всеукраїнського скандалу. Вже тоді на головній площі міста скандували: «Банду геть!», – де під бандою малися на увазі кримінал і місцева влада.

«Запоріжці почали виходити з протестними акціями ще в вересні, обурені тими ганебними проявами корупції, які були оприлюднені завдяки діяльності ініціатив «Стоп-откат» та «Запорожье против беспредела». Ці громадські ініціативи й стали кістяком Майдану в Запоріжжі, а їх лідери – його організаторами», – повідомив Ігор Артюшенко.

Фото: Наталка Бойченко

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Аліна Полякова