«…Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! В нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Майбутнє наших дітей, нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці. Треба б, побачивши його на вулиці, за п’ятдесят метрів шапку скидати з поваги до нього».
(Олександр Фадєєв)
Існує безліч різних, дуже цікавих, важливих професій, але я розповім про одну з них – це вчитель. Кожен рік у першу неділю жовтня в Україні відзначають «День вчителя». «Перший учитель… У кожної людини він, – як початок шляху, як перший відбиток у дитячій душі. Нехай час обдарує тебе іншими, більш цікавими і значнішими вчителями, але він назавжди лишиться тим маленьким далеким вогником, що посвітив тобі на початку шляху», – так сказав С. П. Титов. Я повністю погоджуюсь з цим висловлюванням.
Також вважаю професію вчителя дуже нелегкою, він повинен донести свої знання до кожного учня. Бути вчителем дуже відповідально. Особисто я зростала у сім’ї педагогів. Моя бабуся Чапук Лідія Василівна пропрацювала вихователем у дитячому садку більше двадцяти років. Вона випустила багато дітей у доросле життя. Тому я не з чуток знаю, яка це важка праця. Зараз моя бабуся на заслуженій пенсії, та все ж коли вона зустрічає колишніх своїх вихованців, починає пишатися, тим якими вони стали.
Я завжди дивувалася, як це можна пам’ятати усіх дітей? Мабуть через велику любов. Як казав французький філософ Ж.-Ж. Руссо «Вихователь! — Яка висока потрібна тут душа!.. Воістину, щоб створити людину, треба самому бути або батьком, або більше, ніж людиною».
Найбільше визнання на мою думку це те, що вона виховала двох чудових доньок, які теж присвячують своє життя дітям. Моя мама Константинова Анна Михайлівна пішла бабусиним шляхом, працює вихователем у дитячому садку. А моя хрещена Климова Тетяна Михайлівна – вчителем у школі.
Усім викладачам я бажаю щастя, здоров’я, натхнення.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Валерія Константинова
