Учасники громадського об’єднання «Українська справа» планують 7-го листопада знести пам’ятник Феліксу Дзержинському. Як зазначають активісти в анонсі події, цей монумент «не має ні культурної, ні матеріальної цінності і є пережитком минулого». «Пороги» поцікавились у запорізьких експертів, що вони думають із цього приводу.
Ігор Гармаш, діяч культури:
– Асамблея діячів культури міста Запоріжжя вже давно говорила міському голові та власне раді, що ні в якому разі не можна займатися вандалізмом, які б це не були пам’ятники. Тобто їх потрібно демонтувати й перемістити в місце, де вони будуть більш доречними. Необхідно створити парк тоталітарного періоду. Ми пропонуємо, щоб це був парк Кірова.
Богдан Василенко, журналіст:
– Якщо 20 років тому пам’ятник Дзержинському знесли в Москві, то й у нас пора. Принаймні, його варто перемістити із площі Свободи. А то кривавий чекіст, який убив мільйон інакодумців, особисто в мене зі свободою асоціюється в останню чергу.
Андрій Рибальченко, громадський діяч:
– Думаю, пам’ятник має увіковічнювати людину, що привнесла в історію великі досягнення або боротьбу за світлі ідеї. Дзержинський – організатор Червоного терору й убивця сотень тисяч українців, який заради встановлення тоталітарного режиму топив наш народ у крові. Цей пам’ятник не має права на існування.
Арина Ральченко, психоаналітик:
– Зараз дуже складний час і в економічній, і в політичній сферах. Усі люди зляться всередині, а виходу агресії нема. Шукаються винні, тому найпростіший спосіб – злити такий настрій на пам’ятники. Це схоже на підлітковий період, коли дитина починає все руйнувати й бити. А тут у дорослих людей просто нема виходу агресії. Саме тому все виливається в такі наслідки.
Федір Турченко, історик:
– Цей пам’ятник повинен бути знесений уже давно, але тільки рішенням місцевої влади. Саме вона має такі повноваження. Було чимало указів президентів, які ставили за мету ліквідацію знаків, пам’ятників, символів тоталітаризму. Адже в той період людей убивали ні за що, мільйони сиділи за гратами, в концтаборах, не було демократії, панувало свавілля однієї групи й одних людей. Адже пам’ятник – це не тільки монумент, символ, це ще й модель того, як потрібно жити й дочого треба прагнути, який характер поведінки обирати на майбутнє. Яка це модель? Модель відновлення тоталітарного режиму. Очевидно, це не та модель, яка записна у нашій Конституції чи взагалі в нашому житті. Ми до іншого прагнемо. В будь-якому разі, основна маса населення. Тому питання про знесення пам’ятника – давно назріле.
Тарас Білка, журналіст:
– Відкрийте біографію Фелікса Дзержинського! От і я дивився… Жодного аргументу, чому подібні повинні бути в моєму місті, я не зустрічав. Зараз відстоюється незалежність, пишеться нова історія. І в цій історії є герої, які дійсно герої, а не псевдо-ідоли.
