Серед українців активно поширена неприязнь до російських ЗМІ через відверті наклепи та фальсифікацію даних з їх боку, що вже отримала назву «Кисельвщина» або «Кисельов головного мозку». Нескінченні образи та брехня не обмежуються темами, що пов’язані з останніми політичними подіями. Росіяни посягнули на священну недоторканність нашої історії – від поширення сумнівів щодо незалежності держави та прикріплення образливого терміну «Малоросія», до применшення заслуг української армії під час другої світової війни.
Українці зрозуміли сутність російських новин та ток-шоу, проте чомусь забули, що російський контент включає в себе не тільку ці два пункти. Прикро, але на деяких українських телеканалах, навіть у такий тяжкий час, вміст другосортних російськомовних серіалів та фільмів займає майже дванадцять годин екранного часу на добу.
Мешканці України продовжують дивитись російські «мильні опери», тим самим приносячи гроші людям, які кидають каміння у наш город. Кожний куплений квиток на фільми «Поддубный», «Сталинград», чи на одну з частин нескінченних епопей «Любовь в большом городе» та «Ёлки» – це копійчина у кишеню телеканалу «Росія».
А чи воно того варте? Чи заслуговує Іван Охлобистін, щоб українські люди продовжували дивитися його проект «Інтерни», після побажання «Доктора Быкова» смерті всім «малоросам»? Чи становить хоч один російський серіал таку культурну цінність, яка зможе виправдати фінансування ворожих ЗМІ?
«Пороги» поцікавилися у людей віком від 12-ти до 60-ти років, як вони ставляться до того, що відсоток російського контенту на українських телеканалах настільки великий. Результат виявився майже однозначним. Молоді українці не тільки мають достатній рівень патріотизму, для того щоб усіма силами протистояти наклепам на батьківщину, але й добре розвинуте критичне мислення і почуття смаку. Підлітки та люди за двадцять признаються, що не дивилися сміттєве російське кіно навіть у кращі часи.
«Уже як пів року, а то й більше, Україна і Росія ведуть війну, хай офіційно неоголошену. Більшість людей стали патріотами, у зв’язку з національним пригніченням. Зараз суспільство є активнішим і менш байдужим до того, що відбувається навколо. Але до цих пір на нашому телебаченні регулярно транслюють російські серіали, фільми, телепередачі тощо. Я розумію, що в Україні проживають різні нації, включаючи і російську діаспору. Але не можна ж державне телебачення повністю заповнити неукраїнською культурою! Я не розумію, чому все це досі продовжують крутити на ТБ. Особисто я взагалі мало дивлюсь телевізор. Але буває таке, що зранку під час сніданку ввімкну його, щоб не так тихо у хаті було, і потрапляю на «Вороніних», чи «Інтернів», чи ще чого гірше на «Фізрука» (я вважаю це повною деградацією) і, скажу чесно, мене вистачає максимум на десять хвилин! Це жах», – поділилась з порталом «Пороги» студентка педагогічного коледжу Олександра Михальчук (16 років).
Також, серед молоді достатньо розповсюдженою є думка, що російський контент може негативно впливати на патріотичний розвиток громадян України.
«Ті серіали, що пропагують російську армію та поліцію, сіють сумніви щодо могутності нашої крани. Ці програми демонструють велич Росії. Наше телебачення повинне розвивати національну самосвідомість, а не обмежувати її», – зауважує студент ЗНУ Антон Рудак (18 років).
Серед опитаних молодих громадян 85-ти відсотків скептично ставляться до російського контенту. А от серед людей за тридцять серіали про поліцію виявились дуже популярними. Не дивлячись на те, що дорослі українці також підтримують бойкот російським ЗМІ, більшість прихильників телепередач з Росії не готові припинити дивитися улюблені програми. Мовляв, це залежить не лише від них, а от чим закінчиться серіал – цікаво. Тільки 20 відсотків опитаних людей старших за 30 років виявилися небайдужими громадянами, та підтримали бойкот усьому російськомовному телебаченню.
Також, нам вдалось поспілкуватися з активістом організації «Бойкот російського кіно» – Сергієм Осначем. Сергій – координатор даної ініціативи,один із активістів ГР «Відсіч», а також член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.
– Як до вас прийшла ідея створення групи? У першу чергу– це бойкот другосортному російському контенту чи все ж таки результат сьогоднішньої ворожнечі між країнами?
– «Бойкот російського кіно» — це ініціатива Громадянського руху «Відсіч». У відповідь на ворожу політику Росії щодо України. «Відсіч» іще влітку 2013 року розпочала бойкот російських товарів, а з початком російської окупації Криму та війни на Донбасі почалася нова потужніша фаза бойкоту. Російське кіно — це також товар, на кошти з продажу якого Росія фінансує війну проти України. До того ж, це товар інформаційний — дивлячись російські фільми та серіали, українці не тільки фінансують ворога, але й піддають себе впливу його пропаганди. Тому ми вирішили приділити особливу увагу бойкоту російського кіно. Ініціатива виникла у серпні цього року.
Та навіть якби був мир, а російське кіно не містило б пропаганди, воно все одно шкідливо впливає на глядача, бо зазвичай має дуже низький мистецький та морально-етичний рівень, пропагує насильство, алкоголізм, ксенофобію, безкультур’я тощо.
– Чи є в Україні подібні організації?
– У нас є однодумці, з якими ми співпрацюємо — ініціатива «Бойкот російського телерадіопродукту».
– Як Ви ставитися до сучасних російських відео-блогів, які критикують неякісні фільми? Наприклад, «Вредное кино» Руслана Усачева і «BadComedian». З одного боку – вони протиставляють себе прогнилому російськомовному мистецтву, а з іншого – самі є представниками контенту з Росії, який ми усіма силами намагаємося викорінити.
– Щодо російських відео-блогів про кіно. Навіть якщо ці блоги є критичними щодо російського кіно, вони однаково є російським контентом і подекуди, як і решта російського контенту, є провідниками ідей так званого «російського світу». Наприклад, ми зауважували це в «BadComedian». Тож до російської кінокритики, як і до будь-якого іншого російського інформаційного продукту, українцям варто ставитися критично.
– Чи намагаєтеся Ви вплинути на Українське ТБ? Ви встановлювали контакт з редакціями телеканалів?
– Авжеж, ми намагаємося вплинути на українське телебачення. Вже неодноразово зверталися до телеканалів у соцмережах, закликали їх прибрати ворожий контент з ефіру. Також ми неодноразово проводили моніторинги телеефіру й публікували результати. За результатами цих моніторингів, на 10-ти топових українських телеканалах показують по 70 російських фільмів і серіалів на тиждень. Частка російського контенту на цих каналах пересічно становить 40%, а російськомовного — понад дві третини. Це кричущі цифри! Але керівництво телеканалів плює на заклики громадськості та на українських телеглядачів, що обурюються засиллям російської продукції на екранах. Очевидно, «українські» телемагнати або самі поділяють ідеї «російського світу», або отримують за показ російської продукції винагороду від «кремлівського господаря». Персонально ми з ними не контактували, бо якщо публічний тиск на них не впливає, то приватні розмови не зарадять і поготів. Але ми не поступимося й будемо тільки посилювати тиск на телеканали. Громадськість має для цього досить великий арсенал засобів впливу.
– Що можуть зробити мешканці України для того, щоб підтримати проект «Бойкот російського кіно»?
– Щодо підтримки бойкоту російського кіно. Бойкот є інструментом, за допомогою якого ми тиснемо на телеканали, щоб ті відмовилися від показу ворожої продукції. Щоб підтримати бойкот, українці мають не дивитися російське. Одне з наших гасел — «Йде російський серіал — перемикай телеканал». Та ми маємо не лише самі бойкотувати, а й залучати до цього членів своєї родини, друзів, знайомих. Треба максимально поширювати інформацію про бойкот російського кіно, зокрема в соцмережах. Усі мають усвідомити: дивитися російське під час війни з Росією — це не просто моветон, а зрадництво. Бойкот — це не єдиний інструмент. Готуймося також відстоювати на вуличних акціях своє право дивитися те, що хочемо, а не те, що нам втелющують знахабнілі телеканали.
Автор: Артем Куріхін
Фото, інфографіка: https://www.facebook.com/norukino/timeline
