Леона Вишневська – юна українська поетеса та письменниця. Незабаром вийде друкована версія її роману «Маятник», який вже сколихнув серця тих, хто читав його у електронному варіанті. Це історія жінки, яка перебуває у постійному пошуку: спочатку їй вдається волею випадку знайти людину, якій вона ладна віддати власне серце, людину, яка стане більше, ніж просто сенсом її існування і коли омріяна взаємність ниткою обривається на півшляху до щастя – трапляється непередбачуване…
Але фінал «Маятника» залишив багато питань та невизначеностей, тож друкована книга вийде разом з її продовженням під назвою «Відпусти».
А поки усі в очікуванні цієї події, «Пороги» познайомилися з Леоною Вишневською ближче.
– Коли Ви написали перший вірш?
– Перший вірш написала, здається, у 14 років.
– Про що ви мріяли у дитинстві?
– Вона ще поки не зовсім здійснилась, тому не ризикуватиму її розповідати. Це якщо говорити про найважливішу, а якщо про решту, то, як і більшість дітей, я мріяла стати ветеринаром і швидше вирости.
– Хто Ваш улюблений зарубіжний письменник?
– Рей Бредбері.
– Який з Ваших віршів найбільше подобається публіці?
– Це, мабуть, варто запитати у самої публіки
– Кому Ви адресуєте свої вірші?
– Тим, кому вони необхідні в той чи інший період життя – вірш сам знаходить свого читача, як магніт.
– Що надихнуло Вас на написання книги «Маятник»?
– Саме життя надихнуло, кортіло зазирнути глибше, розгледіти детальніше з чого ж складається цей надскладний механізм під назвою «любов».
– Чи є прототипи образів, описаних в книзі в реальному житті,чи всі герої вигадані?
– Звісно, що є. Кожен герой – це збірний образ, який спочатку формувався у моїй уяві, а потім за допомогою досвіду перетворювався у реальні якості.
– Cкільки часу у Вас зайняло написання книги?
– Над першою частиною роману я працювала майже рік, а другу написала за тиждень. Ось які дива трапляються, коли написане знаходить свого читача і цей читач виявляється невичерпним джерелом натхнення для самого автора.
– Яку думку Ви хотіли донести читачу,написавши «Маятник»?
– Все просто – я хотіла, щоб мій читач не припиняв вірити у високе почуття і завжди пам’ятав, що дива трапляються.
– Що складніше писати вірші чи прозу?
Мені не складно писати ані вірші, ані прозу. Це як володіти двома мовами, це насправді дуже цікавий процес.
–Чи є вже нові ідеї для творів?
– Ідеї є завжди, уява невтомно продовжує їх генерувати.У нас дуже багато планів на майбутнє, особливо на його творчу складову.
– Чому Ви в першу чергу робите акцент на Інтернет-ресурсі, а не на друкарському виданні. Мало того, публікуєте твори повністю. Чи приносить це Вам прибуток? Чи не боїтесь, що, прочитавши електронну версію, ніхто купувати книги вже не буде.
– Інтернет – це найпростіший спосіб популяризації, він відкриває нові горизонти, а з видавництвом у нас все гаразд, тобто читач має право вибору – знайти твори тут, в мережі, а якщо сподобається, то придбати собі друкований варіант. Щодо «Маятника», то в електронному варіанті є тільки перша частина, його продовження буде тільки у друкованій версії.
– Чому Ви любите записувати аудіокниги і робити відео-вірші, викладаючи їх на Ютьюб?
– Аудіо і відео роботи – це, знову ж таки, речі, за допомогою яких легко можна налагодити контакт з читачем, таким чином читач тепер перетворюється і на слухача.
– Як давно Ви стали розміщувати свої вірші і книги в Інтернет, чи швидко домоглися популярності? Як Ви рекламували свої сайти?
– Публічну сторінку ми створили майже 4 роки тому, згодом сам сайт leona-v.com. Ніяк не рекламували, просто робили те, що подобається – і ось результат.
– Чому Ви називаєте свої вірші «поезія зі спеціями» і якщо це спеції, то які?
– Тому що поезія, загалом вся творчість для мене – це життя, а вірші додають смаку, гостроти відчуттів. Прочитайте їх і дізнаєтесь, яке на смак саме життя.
Почитати книгу письменниці можна тут.
Автор: Янько Анна
