Всесвітній день медичних сестер святкується щорічно 12 травня. В цей день до медсестер без цукерок та квітів вхід заборонено! Кожного року 12 травня проводяться Всеукраїнські конференції, присвячені цьому святу. Кожні два роки Міжнародний комітет Червоного Хреста вручає 50 медалей імені Флоренс Найтінгейл – найвищу нагороду для медичних сестер.
Здавалося б, що може поєднувати День медичних сестер та деяких українських політиків? «Пороги» знайшли відповідь на це питання.
Ігор Артюшенко, народний депутат України VIII скликання, український громадський діяч:
– Я працював медбратом з 2006 до 2008 року в 5-й міській лікарні, спочатку у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, а згодом у відділенні політравми. Можу із впевненістю казати, що в цих відділеннях на медика чекає найцікавіша і найважча практика серед роботи медичного працівника загалом. Разом з тим у ці роки я навчався в медичному університеті, а тому зранку йшов на заняття, а після навчання я йшов на нічне чергування, з якого знов йшов вчитися.
У відділення інтенсивної терапії доставляли людей, які знаходились у важкому стані і яких треба було рятувати, або таких, які перенесли операцію. У відділеня політравми здебільшого поступали жертви ДТП, в яких були пошкоджені органи або системи органів. Тож з одного боку працювалось морально і фізично важко, але з іншого – надихала думка ти робиш важливу справу – рятуєш людські життя.
Те, що я вважав несправедливим тоді, вважаю несправедливим і зараз – це низька оплата праці медпрацівників в комунальних лікарнях. За ніч чергування я отримував близько 60 гривень. Тож люди в цій сфері працюють скоріш на ентузіазмі і почутті відповідальності, аніж заради матеріальної вигоди. Я вважаю, що необхідно збільшити зарплату медпрацівникам, щоб вона відповідала зарплаті медиків у цивілізованому світі. Необхідно, щоб посада медика була підкріплена не лише авторитетом в суспільстві, а й гідною заробітною платнею.
Олег Тягнибок, український політик, голова політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода»:
Виявляється Олег Тягнибок з 1990 до 1992 року працював медбратом в нейрохірургічному відділенні Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги. У цей час на території ще радянської України проходила Революція на граніті – голодовка та масові акції протесту студентів, метою яких були:
– недопущення підписання нового союзного договору;
– перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
– повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями виключно на території республіки;
– націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ;
– відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
В цей час молодий медбрат Олег Тягнибок слідкував за здоров’ям студентів-активістів та допомагав їм.
Нині відомий український журналіст, а тоді просто випускник миколаївського Педагогічного інституту Вахтанг Кіпіані був також активним учасником революції. До сьогодні зберіглася фотографія, де Олег Тягнибок вимірює Кіпіані тиск під час Революції на граніті.Олег Мусій, екс-міністр охорони здоров’я України:
У 1987-1988 роках, навчаючись в Київському медичному інституті ім. О. Богомольця на спеціальності «анестезіолог-реаніматолог», Олег Мусій працював мед братом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні №25. Після завершення інституту з серпня 1988 року працював лікарем анестезіологом-реаніматологом в Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії та паралельно проходив інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту.
Підготувала: Марина Ботнарева