Дізнаватись про те, як люди обирають собі професію та про їх шлях по кар’єрній драбинці – завжди цікаво. «Пороги» поспілкувались з ведучим ЗОДТРК Віктором Петровичем, який розповів свою історію.
– Як Ви вирішили стати журналістом? Чому саме ця професія?
– Я так давно це вирішував… Ще зі школи я любив писати різні оповідання, був творчою особистістю. Саме тому і вирішив стати журналістом. А вже після вступу до університету, на журфак, був дуже довгий та тернистий шлях до телеведучого. І мене волею долі «занесло» сюди на ЗОДТРК. Я спробував і, як бачите, все склалося.
– Якщо вже мова пішла про університет, то який випадок з студентського життя запам’ятався Вам найбільше?
– Взагалі, цікавих випадків було багато. У мене була одна викладачка у Львівському національному університеті ім. Франка, на факультеті журналістики. Прізвище у неї Кузнецова. Вона зробила нам тести, які були абсолютно нелогічними, відповіді взагалі незрозумілі. Я з нею сперечався, бо викладачка хотіла поставити четвірку. А я ж доводив, що відповів правильно. Ми так сперечалися, сперечалися, а потім вона дивиться на мене, посміхається і каже: «Красунчик зі мною кокетує!». Це був такий смішний випадок. Хоча мені не так та оцінка, була важлива, як довести, що я правий.
– Чи знадобились Вам знання отримані в університеті на практиці?
– Деякі знадобилися, деякі ні. Важко оцінювати, тому що складно уявити, який саме багаж знань отримав в університеті. Особисто я, можливо, дещо змінив би в системі викладання, додав більше практики. На роботі відбуваються корегування, адже я приходжу на канал, а тут все інакше, а до цього мене не готували в університеті. Можливо, тому що я не був на кафедрі телебачення і радіомовлення. Тому були не зовсім профільні знання для того, чим я займаюся зараз. Я вважаю, що студенти мають розуміти, що вони вчать та навіщо, аби це їм далі знадобилося.
– Ви вже казали, що на ЗОДТРК вас «занесло» волею долі. Розкажіть докладніше, як же це сталося?
– Під час подій на Майдані я був там. Працював на різних посадах та в різних сферах. Також, вів свій блог і трохи описував події які там відбувалися. Ночував у своїх друзів і сказав, що шукаю роботу саме журналіста. У них був знайомий, котрий працював на ЗОДТРК. Я домовився з керівництвом, що приїду на співбесіду. Так мене сюди і взяли. Мені сподобався колектив і сама робота сподобалася.
– Що Вам дається найважче у роботі журналіста?
– Є різні відтінки роботи телеведучого. Я працюю як телеведучим, так і фактично редактором. Я і пишу тексти, і перевіряю їх, і їжджу на зйомки та веду програму. Мені важко оцінити, які складності суто телеведучого. Проблема ще в тому, що роботи дуже багато, а часу мало. Потрібно їздити знімати матеріал, доводиться самому писати сценарії на різні сюжети. Це нагромадження насправді дуже складне. Звісно, ще в роботі телеведучого складно працювати з напарником. У нас немає навушників, через які режисер міг би направляти та підказувати, тому доводиться орієнтуватись на власне внутрішнє відчуття, на міміку та жести операторів. А найскладнішим є правильне інтонування і в режимі прямого ефіру важко стежити за часом, аби вкластись у хронометраж, слідкувати за сценарієм та спілкуватись з людьми, розповідати інформацію. До того ж, це все робиться паралельно. Ну, і звичайно, треба правильно та вчасно реагувати на все, що може статись під час зйомок.
– Що у своїй роботі Ви любите більше за все?
– В роботі журналіста, загалом, дуже багато цікавого, тому що завжди дізнаєшся щось нове, розвиваєшся. Фактично, я з цією роботою став таким собі театралом. Ми багато розповідаємо і розмовляємо про вистави. Я дізнаюся про людей, які організовують ті чи інші події у Запоріжжі. Надзвичайно цікаво працювати з людиною, спілкуватися, дізнаватися щось нове. В цьому і є найбільша «фішка» роботи журналіста.
– Чи є у Вас якісь захоплення крім роботи?
– Так, є. Я займаюся спортом. А саме йогою та єдиноборствами – міксфайтом, для того, щоб тримати себе у формі. Крім того, як і усі, я люблю зустрічатися з друзями, грати в настольний теніс, комп’ютерні ігри та більярд. Я люблю активний відпочинок. Особливо мене захоплюють подорожі. Минулого літа ми подорожували країною, об’їздили багато міст. Найяскравіші емоції від подорожей – це коли ти відвідуєш нові міста, знайомишся з різними людьми, дізнаєшся місцевий колорит. Взагалі, ми відпочивали працюючи, тому що знімали паралельно сюжети про подорожі Україною. Мені дуже подобається подорожувати, особливо машиною.
– Ким Ви бачите себе через 10 років?
– Через 10 років я бачу себе 35-літнім. Складно щось уявити, тому що я звик бути готовим до будь-яких змін у житті. Якщо треба, то я розвернуся на 180 градусів і буду працювати, розвиватися та творити у зовсім іншому напрямку. А загалом, до 35 років, я б хотів стати затребуваним професіоналом, щоб мої послуги були цінні і щоб за них добре платили. Ну, й звичайно, щоб вони були якісні та подобалися людям, які дивляться телевізор, чи переглядають відео в Інтернеті. Тобто, щоб я виготовляв якісний продукт, за який добре б платили. Ось так я уявляю своє хороше майбутнє через 10 років.
– Спираючись на власний досвід, яку б пораду Ви дали починаючим ведучим перед їх першим ефіром?
– Все залежить від того, наскільки це починаючий журналіст. Але найперше, що я б порадив, це більше працювати над собою, над своєю дикцією. Це усілякі скоромовки, курси риторики. У нас не викладали риторику, тому я зіштовхнувся з проблемою, що в мене була погана дикція. Чим раніше ви почнете, тим легше вам буде. І, звичайно, тренуватися в ораторському мистецтві, виступати перед публікою, готувати якісь доповіді. Адже це дуже важко. Треба більше працювати, більше практики, навіть на безоплатній основі. Адже чим більше у вас буде досвіду, тим легше вам буде знайти роботу. А от саме перед першим ефіром, я раджу підготуватися до нього заздалегідь. Якщо на ефірі будуть гості, то підготувати питання. Досконало вивчити свій текст, «на зубок», щоб у вас все в пам’яті трималося. Ідеально відрепетирувати всі репліки. А вже годинки 3-4 перед ефіром просто гуляти, спілкуватися, робити все аби розслабитись. Тоді вже на сам ефір ви підете розслабленим, а весь багаж знань, які ви підготували залишиться.
Автори: Гавловська Поліна, Андрієнко Андрій
