Крокуємо до Європи – девіз сьогодення. За останні роки багато чого відбулось у прагненні досягти цієї цілі. Більшість українців піднесено говорять про Європу на кожному кроці. Усі мріють про краще життя. І, чомусь, у головах більшості склалася думка про те, що досягти цієї мети можна тільки завдяки владі, яку вони так часто згадують, доповнюючи свої промови ненормативною лексикою. Так звані «диванні патріоти», які, обвішавшись синьо-жовтими стрічками та напостивши собі у соціальні мережі патріотичних гасел, бовкочуть направо і наліво, як сильно вони віданні країні. Це викликає іронічну посмішку, але з домішкою смутку за таких патріотів.
Щоб досягти будь-яких змін, у першу чергу треба почати з себе. Більш патріотично буде викинути недопалок у смітник, ніж розпилюватися навсібіч про свою любов до Батьківщини. Недостатність культури, моральності і просто людяності – це фундаментальна проблема нашого суспільства.
Багатослівним підтвердженням цього є події, що не так давно відбулись на святкуванні Дня міста. Здавалося б, безкоштовна роздача пирога, благодійна акція на святі для усіх бажаючих, нічого не передбачало біди. Але, як тільки розпочалася ця подія, люди, як скажені кинулись до їжі. Пенсіонери били студентів з наріканням, що для них це важливіше, п’яні молодики, штовхаючи всіх, пробирались, щоб заволодіти ласим шматочком. Це нагадувало годування свиней. Як же шкода матерів з дітьми, які так і не змогли порадувати свою малечу хоча б маленьким кусником пирога. У цьому всі ми, хоча й продовжуємо стверджувати, що крокуємо до Європи, але чомусь крокуємо на одному місці.
Автор: Максим Назаров