Так вже вийшло, що в Україні, отримання диплому про вищу освіту не є допуском до працевлаштування за спеціальністю. Висока конкурентність на місцях, відсутність потрібних «зв’язків» та безхарактерність вибору професії – саме ті чинники, які зводять нанівець шанси молодого спеціаліста знайти саме ту роботу, на засвоєння якої він витратив декілька років свого життя.
Бажання самореалізуватись лежить глибоко у підсвідомості кожного. Мати велику квартиру, престижну машину і гарну, дружню родину – ідеальний сценарій життя для кожного. Для виконання цього плану потрібна робота. Праця повинна бути доступною та високо оплачуваною. На перепоні всього цього стає держава. Низькі доходи громадян,банкрутство, постійні скорочування та високий пенсійний вік не дають змогу молоді отримати роботу за фахом. Пенсіонери займають робочі місця(звичайно ж не з власної ініціативи а через нестачу засобів для існування) на яких вже повинна прогресувати молодь. Ще напевно кожен чув від знайомих, що не взяли на роботу через “нестачу досвіду”. Як на мене, ця проблема повинна ліквідуватися через проведення реформ у молодіжній політиці. Я пропоную 2 варіанти:
1) Обов’язкове працевлаштування від університету на першу роботу;
2) Створення соціальних молодіжних квот на підприємствах.
І тоді, напевно, стануться якісні зрушення у нашому житті, і мрії про щасливе, безтурботне життя перестануть бути казкою!
Автор: Владислав Мороз
