Де сховане коріння причин війни в Україні?

блогКоротка передмова.

26 червня 1945р. Преамбула до Статуту ООН:

   Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати наступні покоління від страждань  війни, що двічі принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини в гідність і цінність людської особи, рівність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй і творити умови, за яких можна додержуватися справедливості і поваги до зобов’язань,що виникають з договорів та інших джерел міжнародного права і сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі, і з цією метою проявити терпимість і жити разом у мирі один з одним, як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки.

2015р. Результат 70 років:

Окупація Автономної Республіки Крим (Україна) (2014), та частини сходу України (2015)- Російською Федерацією.

   Коріння причин війни в Україні – це без сумніву актуальне питання сьогоднішнього дня. Оцінними в цій ситуації стали 3 вагомих важелі:

1) “Короткозорість”

Доволі поширена помилка, під час спроби зрозуміти суть проблеми- це соціально-політична “короткозорість” значної частки населення, яка не віддає належне тому факту, що ми живемо в час глобалізації. Саме тому, пошук проблеми на жаль концентрується лише в межах Україно-Російського конфлікту. Безсумнівний той факт, що в світі на протязі цілих століть, заради вигоди й прибутку, заради держави і нації- люди країн-суперників ненавиділи і вбивали одне-одного, протягом двох Світових війн. Це все породило жадобу влади і сили.Через цю “короткозорість” людям складно поглянути за межі кордонів власної держави. Ця ж “короткозорість”, схоже завадила прочитати останні рядки Преамбули (…і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки.). Навіть по закінченню Другої світової війни і створення Преамбули, власні національні інтереси ставляться на перший план. Це є чимось подібним до пережитку минулого, від якого складно відмовитися. Яскравим прикладом цього є Будапештський меморандум. Відповідно до нього США та Велика Британія зобов’язалися стати гарантами безпеки України. Ставлячи на передній план подібні інтереси, схоже наші гаранти “забули” та не віддають гідне тому факту, що Українська нація будучи свідомою в своїх діях відмовилася  від одного з найбільших 3-го за розмірами ядерного потенціалу не з національних інтересів, а (…для підтримання міжнародного миру та безпеки у світі.). Дана “короткозорість” держав є причиною невміння виправляти помилки, що призводить до подальшої дестабілізації у світі та показник того, що людство наступає на ті ж самі граблі. Ціна ж цих помилок за останні 70 років- війни, кількість яких вже перевалила за сотню.

2)Князь

Хто той “князь” якому ми маємо служити, та захищати- це правитель, нація, майно чи може власне життя? Відповідь на це питання вдалося отримати випадково завдяки одному із взятих інтерв’ю у жительки села Білоцерківка, Запорізької обл.  Валентини Єфремівни Дубини. Їй 75 років то ж перші роки дитинства припали саме на війну.

На питання, – “Що таке війна?” Відповідь була такою.

   -“Складне питання ви мені задали- це дуже страшна річ її не можливо пояснити.”

   Та на друге ж- “Скажіть будь ласка, що по вашому люди захищають на війні?”, Вона відповіла слідую-чим чином.

   -“Коли мені було не більше одного року почалася страшна війна, до 1943р. доки німців не вигнали з села, ненька ховала нас в землянці, по її закінченню, було не краще, складне життя післявоєнної розрухи давалось в знаки. Цей період я вже пам’ятаю краще, батьки робили все можливе, щоб ми жили в теплі та любові, докладали будь-які зусилля щоб захистити нас від цього складного часу. Час йшов я познайомилася, а пізніше й  одружилася з чудовим чоловіком. Ми виховали трьох чудових діточок, а тепер же ж у мене вісім чудових внуків та тринадцять правнуків, для мене щастя бачити що вони всі одягнені, нагодовані і постійно посміхаються, але я горда, що всіх їх виховала порядними людьми і мені не доведеться за них соромитись. Бути людиною мене вчили мої батьки, а я вчу своїх діточок- це і треба захищати.”

Ці слова дали змогу зрозуміти, що “князь” якого ми маємо захищати- це ще ненароджене покоління. Адже саме воно не просякнуте ненавистю та бажанням помсти, від якого наша ціль їх захистити. І переможна війна щастя людям не приносить. Слід не забувати, що цю ненависть колись переможені передають у спадок своєму поколінню яке бажатиме реваншу. Перед нами лежить відповідальність за ці покоління, ми маємо звільнити їх від цього бруду, щоб він не поглинув їхні душі й розум. Як говорив відомий філософ Омар Хай-ям- “Ти вибрався з грязі в князі, але швидко князем стаючи. Ти не забудь, щоб не наврочити. Не вічний князь- вічна грязь.”.

3)Немає нічого кращого, як хороше виховання…

Єдина країна у світі, яка стала прикладом гідного виховання- це Коста-Рика, все тому що вона єдина з усіх країн, що не має армії, адже відмовилась від неї, спрямувавши кошти, які в кожній країні передбачаються на її утримання в освіту та культуру. Ця маленька країна є лише ще одним доказом боягузтва та “короткозорості” наддержав. В деяких країнах доволі часто схована ненависть до інших націй, чи держав- це в свою чергу викликає ланцюгову реакцію, коли це відбувається світ обіймає жага помсти, через це дорогі нам люди помирають один за другим. Все це могло б припинитись якщо б країни суперники зупинились, але вони втягують в це все наступні покоління, закладають у них ненависть, через що в майбутньому вони можливо навіть не знатимуть через, що воюють. Їм доведеться розплачуватись за наші діяння, так само як ми розплачуємось за те що попереднє покоління “не змогло” прочитати Преамбулу Статуту ООН і гідно нас виховати. Виходячи з даної дійсності коріння причин війни в Україні сховане в тому вихованні, яке дає нам наша держава, яке дає Росія своїм громадянам(якщо його можливо так назвати!?), і так будь-яка країна.

(Ми народи Об’єднаних Націй сповнені рішучостіврятувати наступні покоління від страждань  війни…)

Автор: Андрій Лифар