Кожного року одне й те саме. Ця огидна пора року. Навіть свята підіймають настрій на лічені години.
Знайомтеся, зима та її вірні супутники – холод, заметіль, застуда та, його неперевершеність, поганий настрій.
Промені сонця ховаються за важкими хмарами, що вкривають землю ковдрою із снігу. Небо піклується, навіть не думаючи, що пані температура магічним способом перетворить білосніжний сніг у сіру та огидну масу, що згодом розтане.
Зима приносить радість? Дурниці. Зустрічі стають коротші, а справжнім обіймам заважає купа одягу на тобі, який вкриває тебе, наче капусту, намагаючись захистити від холоду. Шапка, шарф, теплі рукавиці, куртка – ніщо не допоможе. Холод залазить під одяг і пробирає душу. Він знає всі твої слабкі місця, від давить на хворе.
Пусті вулиці, заклопотані люди. Вони біжать додому, а насправді біжать від холоду. Здається, що він хоче попасти абсолютно усюди. Кожна щілинка у вікні дає йому можливість непомітно пробратися у квартиру, де мирно спочивають люди, що сховалися від холоду. Вірніше, їм тільки це здається.
І коли ти сидиш у кріслі, вкрившись ковдрою, тобі все-одно холодно. Наче всередині особиста хуртовина. Вона зачіпає кожен орган, кожну вену і кожну клітину. Але ніщо не врятує оголену душу.
Цей проклятий холод все-таки знайшов найслабше місце. Самотню душу зігріє тільки така ж рідна душа. Так, він знайшов твою самотність. Причину всіх депресій, нервових розладів і поганого настрою. Задоволена? Тобі не вдалось її сховати у собі, десь глибоко, щоб ніхто не знайшов. Навіть той холод, що лізе крізь двері з вулиці. Ти не змогла…
А можливо той холод всередині тебе?
Автор: Настя Дворянкіна
