Одного разу – це може трапитися на початку зими або в кінці осені – ти прокидаєшся і відчуваєш, що ніби-то сталося щось незвичайне. Навіть просто глянувши на вікно , розумієш, сьогодні на вулиці світліше, ніж зазвичай. А вже виглянувши у вікно , здивуєшся і зрадієш : випав перший зимовий сніг! Перший сніг – ось і навідалась справжня зима.
Не секрет,що це час натхнення, змін у своєму житті, пошуку самого себе, та шалених вчинків.
Дійсно, хто-зна що завітає до наших думок завтра?
Особисто мене, як молодого журналіста, неймовірно турбує тема “людяності”. Саме тому, мова зараз піде про неїі про те,як Людяність може відлетіти від нас в теплі країни, якщо ми терміново не встановимо для неї “обігрівач”.
Особливість людей в тому,що вони всі різні,мають власні скарбнички таємниць,вражень та спогадів. Також кожен має власні погляди, як би хтось не казав про те,що “власні думки грунтуються на чужих”. В кожної людини власна начинка. Але тут як із тістечками,якась начинка нам довподоби,а від якоїсь просто нудить.
Але ж ми не судимо тістечко за те,що воно не смачне,адже від цього воно смачнішим не стане. Чому тоді люди виказують своє невдоволення один одним, підриваючи віру в себе та псуючи настрій? Якщо одна людина зі специфічним характером,а іншу це не влаштовує- так не псуй же її, йди своїм шляхом. Ми не маємо права підлаштовувати людей під себе,чи використовувати їх. Більш логічно змінити своє ставлення до оточення. Давайте не забувати,що цей світ належить саме людям,а не тваринам.
Життя щосили провокує нас на прояв людяності, але ми їй не піддамося! А що стане зі світом, коли він втратить пані Людяність?
Мабуть, зникне сонце. Сонце на вулиці та в наших очах. -Не дуже така перспектива,погодьтесь.
Тож, давайте змінювати себе на краще, аби не допустити цієї катастрофи. Це ж так просто, прагнути до того, аби не завдавати страждань іншій людині,чути її, наскільки це можливо. Адже Генрі Форд казав :”Людина вмирає тоді, коли перестає змінюватися, а похорон – просто формальність”.
Насправді, зима- гарний привід почати щось спочатку, ниби з чистого листа. І я дуже сподіваюся, що ця тема надихне вас на зміни, чи просто якісь покращення у власному житті, та звісно нагадає про те, що наші внутрішні скарбнички неймовірно тендітні.
Рятуйте їх і не губіть себе в цьому шаленому світі.
Автор: Катерина Снісаренко
