Ось минув 2015. Дуже важкий рік для всіх нас, ми розвивалися, боролися с долею, змінювали країну та жили своїм життям. Це час, коли наша держава опинилася тяжкій політичній ситуації, коли землями українців нещадно прокотилася війна. Сотні молодиків поклали свої тіла в Донецькій та Луганській областях, щоб лихо не докотилося до нас.
А що ж змінилося у мене? Я не політик, не військовий, я – звичайна людина. Як я провів цей рік? Чи було мені так само важко, як і всій країні?
Хочеться сказати, що для мене цей рік є щасливим. Він викарбував в моєму серці одні з найкращих спогадів про свою молодість. В 2015 я закінчив улюблену гімназію, досі згадую свій сум на випускному вечорі, мені ніколи не буде соромно говорити, що я плакав, розуміючи, що то був фінал мого дитинства. Саме в цьому році я зустрів своє перше справжнє кохання і дав собі слово пронести його через бар’єри та перешкоди інших наших років. Я вступив до ВНЗ на омріяну професію, де я розставив життєві пріоритети, де я виріс в своїх поглядах на буття.
Будуючи плани на наступний рік, моє серце переймається за країну, адже мені боляче спостерігати як через політику і амбіції володарів держав страждають такі ж люди, як і я. Хочеться побажати всім, хто читатиме цей текст, духовного росту та благополуччя.
Автор: Ігор Гур’єв
