Життя плине, відбуваються якісь події, здається, що все добре, але щось заважає дивитися вперед. Ти постійно озираєшся на те, що колись мало місце в твоєму житті. Безумовно, чудово, коли є що пригадати. Зрештою, у кожного повинна бути своя історія. Але чи варто цим зловживати? Чи варто кожен раз обертатися і порівнювати минуле з сучасним? Минулого не повернути. З минулого ти можеш зробити тільки висновки над зробленими помилками і такими, що відбулися успіхами. І забути про це. Не можна будувати нове на старому фундаменті.
Але що ж заважає не оглядатися назад, а дивитися тільки вперед і жити сьогоднішнім днем ?
Наприклад, у тебе є приємні спогади. Якщо твоє життя на даний момент не заповнена чимось нестримно веселим, немає відчуття свята, а є тільки відчуття її спокійного перебігу, то хочеш не хочеш ти погружаєшся в ті спогади, які доставляють радісні хвилини.
А може бути і навпаки: з минулого тягнеться образа. Тебе зрадили, і ти не можеш довіряти людям. Ти весь час подумки повертаєшся до тієї ситуації, прокричав її знову і знову. І цей невдалий життєвий досвід не дозволяє тобі розкритися і зітхнути на повні груди, щоб продовжувати так само, як це було раніше, щиро спілкуватися і радіти життю.
Виникає резонне питання: як позбутися від вантажу минулого, від постійного повернення назад ?
Для початку варто вирішити, чого тобі не вистачає для того, щоб відчувати себе щасливою людиною? Тобі не вистачає позитивних емоцій? Так зроби так, щоб вони були! Це в твоїх силах! Придумай собі свято. Адже свято – це не обов’язково червоний день календаря. Влаштуй довгоочікувану зустріч з колишніми однокласниками. Організувати її тепер набагато простіше, з’явилися Інтернет-ресурсів, на яких можна знайти тих, з ким колись навчався. Або просто збери друзів і відволікся від неприємних спогадів хоча б на день. А потім візьми за правило влаштовувати такі радісні заходи хоча б раз на місяць. І потихеньку життя рушатиме. Минуле відступить, тому що ти просто не залишиш йому шансу бути постійно присутнім у своєму тепер уже насиченому житті.
Автор: Катерина Дмитренко
