Чи були ви колись у справжньому українському селі? Якщо ні, то обов’язково там побувайте! Не скупіться, не засиджуйтесь у забрудненому місті, їдьте до своєї бабусі і дізнайтесь, як пахне свіже молоко, де пасуться корови і звідки у супермаркеті з’являється риба. Безперечно, майбутнє цивілізації за містом, але все починається з дитинства, все починається з села.
Надзвичайно балакучі громадяни мешкають у селі. Будь-хто залюбки стане вашим екскурсоводом хоч на цілий день. А тепер детальніше…
У селі вас зустріне ніхто інший, як бабуся. Сива, старенька бабуся, невеликого зросту і найголовніше ні в якому разі не худенька (в селі взагалі дико бачити «бабусь-дюймовочок» ). Її очі наповнені любов’ю, вона страшенно самотня і тому з радістю зустріне гостя. У старенькій сукні, заперезана платком, зовсім тихенько пошкандибає до хати, щоб вас пригостити.
Вас поведуть до хати. Так-так, саме до хати, а не додому. Зайшовши, ви побачите велику кількість ікон, бо в селі люди віруючі, особливо бабусі. Ви відчуєте смачнющій запах бабусиної любові, бабусиних порогів, борщу і вареників. Також у хаті ви побачите коханого цієї бабусі, старого, з першого погляду суворого дідугана. Але потім ви зрозумієте, що це веселий чолов’яга, який може розповісти вам багато веселих та цікавих історій про риболовлю, полювання та свою кохану Гальку, яка завжди для нього залишається сімнадцятирічною дівчиною. І ви зрозумієте, як щиро старенькі можуть любити.
Тож повернемось до хати та бабусиної смакоти, а то від головної теми до ліричного відступу перейшла. Так от, нагодують вас печеною картоплею, салом, свіжоспеченим хлібом і напоять свіженьким молочком, не те що у вашому «Сільпо».
Відразу після трапези вам покажуть город. Грядки з картоплею, невеличкі балаганчики, у яких ростуть зелененькі огірочки і червоніють помідори. Вам будуть скаржитися на тлю та кліщ, говоритимуть про дорогущі пестициди.
У саду вам накидають за пазуху цілу купу абрикосів, персиків та яблук. Ви поласуєте сливами, вишнею та полуницею.
Будь-який селянин просто зобов’язаний показати вам поле. Пшеничка… Так-так, саме звідси у ваше «Сільпо» потрапляє хліб. Неподалік пасуться корови, що постійно мотляють хвостом – відганяють набридливих мух. Навколо бігають маленькі козенятка, літають метелики, кругом співають пташки і завжди. Чуєте? Завжди чути веселий сміх дітвори, яка вийшла прогулятися зі своїм маленьким песиком чи просто пограти у м’яча.
І не забудьте, головне не забудьте сходити на сільський пляж. Ви помітите, наскільки мешканці люблять своє село,що без усіляких машин та приборів, люди з граблями та віниками прибирають власний пляж. Вони переконані, якщо ти любиш себе, то ти змушений любити місце, де ти живеш і твій обов’язок дбати про чистоту та добробут. У селі вас навчать любити, шанувати, поважати та цінувати.
Обов’язково побувайте в українському селі!
Автор: Анастасія Давидченко
