В День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років запоріжці вийшли на мітинг-реквієм, щоб вшанувати пам’ять мільйонів загиблих співвітчизників. Усі небайдужі запалили свічки та поклали квіти й траурні вінки біля меморіалу «Жертвам голодомору». Подібні заходи проходять кожен рік по всій Україні у четверту суботу листопада в рамках акції «Запали свічку».
«Для мене запалення свічок – це символічний зв’язок між поколіннями, нагадування про вищу цінність людського життя і людської пам’яті. Також він символізує глибоку національну скорботу, але одночасно і національну єдність, готовність українського народу пройти через важкі випробування сьогодення, відстояти свою свободу і незалежність – розповіла «Порогам» учасниця акції пенсіонерка Марія Іванівна.
Серед присутніх були люди, які втратили під час страшних подій 1932-1933 років своїх близьких.
«Красная чума» не прошла мимо и нашей семьи. 31 июля 1933 годане стало моей бабушки по папиной линии. Родню по маминой линии голод также коснулся. Бабушке, с десятью детьми, чтобы выжить, пришлось несколько раз переезжать из Орла в село Михайловка Запорожской области. И обратно. Мама часто рассказывала нам эпизоды из своего детства. Как ели мёрзлую картошку, которая казалась в тот момент деликатесом. Как на одной из ж/д станций к бабушке подошла холёная дамочка в гимнастёрке и с красной звездой волбу (т.е. на пилотке), полоснув бритвой по мешку с пожитками, проверила, не спрятано ли там зерно. При этом абсолютно не обращая внимание на столпившихся вокруг бабушки тощих детей. И многое другое.Поэтому у меня нет абсолютно никакой ностальгии по умершему «совку» и всему тому мифу, который навязывался нам почти сто лет. Дай Бог, чтобы этот ужас больше никогда не повторился», – поделилась запорожанка Любовь Моцко.
Автор: Олена Гнилицька
Фото: golos.zp.ua, e-gorlovka.com.ua
