«Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того,
як ревно ми всі плекатимемо її.»
Олесь Гончар
За останні 400 років українську мову забороняли 134 рази. Задумайтеся тільки – 134 рази! Тут і заборона на книгодрукування українською мовою 1720-го року, і наказ Катерини ІІ щодо заборони викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії, заборона творів Шевченка, Куліша та інших авторів, і Валуєвський циркуляр зі своєю славнозвісною цитатою «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може», і закриття українських шкіл у Польщі та Росії. Але ми вижили, перемогли і зберегли нашу мову.
На фоні останніх подій у країні мовна ситуація на сході України почала змінюватися: молодь частіше звертається до історії України, її мови та культури. Але й досі більшість молодих людей говорить російською і не поспішає переходити на милозвучну мову Лесі Українки та Ліни Костенко, Шевченка та Франка.
Мною було проведене соціологічне опитування серед студентів та викладачів ВНЗ міста Запоріжжя. В опитуванні взяли участь люди віком від 17 до 60 років. За його результатами українську вважають рідною 73% респондентів, але спілкуються в сім’ї переважно російською (68%). Окрім того, потреби в отриманні освіти, читанні книг, перегляді кінофільмів рідною мовою задоволені повністю у 63% опитаних, задоволені не повністю – у 13%, не задоволені вцілому – у 14%. Більше за все звертали увагу на малу кількість фільмів у кінотеатрах в українському дубляжі та на музику в громадському транспорті.
На запитання «чи вважаєте ви, що репрезентування України політичною елітою держави на міжнародних заходах українською мовою сприятиме її поширенню і всередині України» позитивну відповідь дали 56% опитаних, негативну – 44%.
У висновку можна сказати, що люди стали більш україноорієнтованими, почали проявляти інтерес до української мови, історії та культури. Це, у свою чергу, може свідчити про те, що з часом Україна стане тією країною, про яку мріяли знамениті українські письменники та філософи і про яку зараз мріємо ми, народ України.
Автор: Наталія Вольфовіч
