Сьогодні мабуть, кожен українець відчуває на собі вплив величезної кількості інформації, яку важко проаналізувати, усвідомити, перевірити, яка спрямована на руйнування традицій, світогляд, на створення стіни недовіри між народами. Про явище агресії в ЗМІ, особливості його вияву та шляхи уникнення студентам факультету журналістики розповіла лектор, доктор наук із соціальних комунікацій Тетяна Кузнєцова.
Зараз майже у кожному ЗМІ присутня агресія або агресивні заголовки. Така інформація привертає до себе увагу, змушує читачів реагувати на повідомлення. Але, в той же час, наявність великої кількості агресивної інформації створює у людей ефект «втоми співчуття»
«Якщо людина кожного дня бачить велику кількість агресії, в неї виникає ситуація, коли вона втомлюється співчувати і починає не реагувати на певні випадки, коли потрібна суто людська поведінка, допомога», – зазначає Тетяна Кузнєцова.
Сучасні ЗМІ не лише не намагаються позбутися негативного впливу агресивної інформації, вони навпаки активно поширюють її, використовуючи для цього «мову ворожнечі»: навішування ярликів, стереотипізацію, розподіл на «своїх» та «чужих».
«Сьогодні «чужими» для нас є ті, хто не розділяє наших цінностей, ті, хто прийшов і приніс певні негаразди в наш соціум, представники влади, олігархи тощо. Їх образ як «чужих» активно підтримується в українських медіа. Але журналіст перш за все повинен оперувати фактами, а не оціночними судженнями, і там, де оцінки можна уникнути, треба подавати лише підтверджену інформацію», – вважає журналіст.
В більшості великих закордонних медіа є певні правила щодо використання «мови ворожнечі» та проявів агресії при висвітленні тієї чи іншої тематики. Є навіть редакційні словники, у яких зазначено, які вислови можна використовувати, а яких варто уникати.
Як же тоді бути в умовах війни, коли насправді такі слівця передають сутність ворогів у даному випадку? По суті, в певних ситуаціях такі вислови не лише не зменшують агресивного настрою, а навпаки, «підвищують градус».
«Нам треба вчитися домовлятися, навчитися говорити так, щоб не нашкодити, вирішити проблему. Згадується ситуація в Руанді у період конфлікту між двома племенами: хуту і тутсі, коли агресивна поведінка багатьох журналістів призвела до так званого «геноциду». У період загострення конфлікту ЗМІ активно тиражували тексти, які закликали до знищення населення. Це призвело до того, що більшість представників тутсі змушені були покинути свої домівки та тікати з Руанди», – розповіла пані Тетяна.
Основне правило для того, щоб уникнути агресії у ЗМІ, журналіст повинен дотримуватися етичних стандартів, повинен відмовитися від будь-якої дискримінації, якою б не була ситуація. Необхідно навчитися не виходити за межі фактів, відмовитися від замовних матеріалів, не дозволяти «смакувати» негативно-оцінну інформацію.
«Кожен із нас сам обирає, як діяти в тій чи іншій ситуації, як про неї говорити, як розставити акценти. Треба накласти табу на «мову ворожнечі» та оцінні судження, зменшити вплив агресії на читачів, слухачів. Журналіст повинен пам’ятати про наслідки його публікацій, а засоби масової інформації повинні бути новинами, а не школою злослів’я.», – наголосила експерт.
Автори: Інна Редька та Анастасія Чебердіна
