Валентин Катаєв – драматург, журналіст та письменник часів Російської Імперії-Радянського Союзу з Одеси. Не буду переказувати біографію. Лише додам до всім відомих фактів, що на творчому рахунку генія, за словами онучки творця Тіни, ще й головна ідея для роману “12 стульев”.
Дві дії комедії “Квадратура круга” Валентина Катаєва у інтерпретації запорізького режисера Наталі Вощилової відбуваються зі
статичними декораціями. Це вбога однокімнатна квартира часів Радянського Союзу з диванчиком без постільної білизни та однією маленькою подушкою, лавочкою, котру вкрали з вулиці та використовують у якості другої постелі, та високим сервантом із парою тарілок усередині. Засмічене пилюкою приміщення здається тьмяним із ввімкненим світлом. “Совковий” статичний стиль не змінюється навіть тоді, коли герої намагаються переставляти меблі.
Художник-постановник Тетяна Власенко навмисне не змінює декорації упродовж двох з половиною годин, аби передати застійну суть Радянського Союзу, непорушні та абсурдні ідеологічні принципи, котрими просякнуте життя героїв.
Хоча, напевно, “абсурдний” – не найкраще слово для опису безглуздості моральних орієнтирів, котрими керуються дійові особи. Абрам (актор Петро Жельов) та Тоня (Марія Нестулій), Вася (Юрій Драненко) та Людмила (Катерина Макоєд) – молоді люди, які поспішають жити. Як і всі ми, вони намагаються знайти своє місце у світі, однак із молодцюватим запалом. Аби правильно прожити своє життя, молодь намагається відповідати брошурі з радянською пропагандою, в якій говориться про головні компоненти щасливого подружнього життя: взаєморозуміння, робочий контакт та єдина ідеологічна установка. Найголовніший елемент сімейності – любов – герої називають пережитком міщанства і похапцем біжать реєструвати безперспективний шлюб, не підозрюючи, з чим їм доведеться зіткнутися у майбутньому.
Але настрій вистави ледве можна назвати пригнічуючим або печальним. Персонажі постійно жартують, а актори навмисне переграють, з іронією висміюючи тогочасність. Маленькі танцювальні сценки між діями, сповнені шаблонних радянських рухів та червоної символіки на одязі, та перероблений на гумористичний лад марш Мендельсона, який звучить під час особливо смішних моментів, не дадуть глядачеві напружитися.
Вибух нестримного сміху кожною своєю появою на сцені викликав Омелян Чорноземний (Віктор Латишев). Це молодий пафосний поет-аматор, і лише він один намагається внести ясність у плутанину, якої безвольні молодята не можуть позбутися. Однак Чорноземний проливає світло на події досить-таки незграбним способом — за допомогою своїх “експромтів” з чотирьох рядків.
Кінцівка вистави здається трохи затягнутою, а одноманітність жартів почала набридати. Але, не зважаючи на цей єдиний мінус, Запорізькому театру молоді успішно вдалося поставити “Квадратуру круга”, передавши суть та настрій твору.
“Квадратура круга” Валентина Катаєва – це яскрава ілюстрація тьмяного радянського періоду в колах народу. Вперше на театральних сценах СССР комедія з’явилася у 1928. Відтоді й до сьогодні п’єсу ставлять не лише в європейських театрах, але й театрах Америки.
Андрій Ненадов
