Вчора, 5 грудня, актори харківського фанк-футуристичного театру «Прекрасні квіти» провели відкриту зустріч-бесіду із запорізькими шанувальниками.
Актори були задоволенні, що спілкування із аудиторією пройшло на наступний день після презентації їх німої постановки «Жир», бо за ніч усі встигли обміркувати питання та фідбек.
На зустріч прийшли усі актори постановки: Артем Вусик, Ігор Ключник, Денис Чмельов, а також Сергій і Сніжана Бабкіни.
Атмосфера була невимушеною, актори жартували та залюбки відповідали на запитання, тому присутні на зустрічі досить вільно
себе відчували та брали участь у дискусії.
На бесіду з акторами та акторкою прийшли у більшій мірі глядачі перфомансу «Жир». Хоча, коли театрали розповідали про досвід виступу закордоном, одна із присутніх спитала:
«Ви російською виступали?» Зал зірвався сміхом, а Бабкін, якого, можливо, зачепила ця необізнаність у репертуарі, трохи різко відповів: «Російською? Клас! Так, російською. Німою російською».
Один із акторів — Ігор — за кілька днів до початку гастролей розірвав зв’язки на нозі, тож прийшов на зустріч на милицях, а виступ не обійшовся без «німесілу».
Сергій Бабкін більшість часу тримав свою дружину-акторку за руку та у відповідях на питання згадував їхніх дітей: «Найголовніше натхнення для мене – це моя дружина, мої діти». І Сніжана не забувала подякувати своїй сім’ї за енергію працювати:«Найцінніше, що є у нас с Серьожею, це двоє дітей – це хобі, життя».
Публіка ставила багато питань з приводу образності та символіки постановок, і чи усім зрозуміло, що мали на увазі актори, і чи буде трупа виступати без глядачів. Сніжана не втомлювалась повторювати, що світ змінюється і молодь вже сприймає інформацію не завдяки тексту, а завдяки образам.
«Ми хочемо зробити театр сучасним. Модним. Для молоді. А для цього потрібні нові форми» – Артем, один із засновників фанк-футуристичного театру «Прекрасні квіти».
Театр був заснований 6 років тому. Сьогодні у своєму репертуарі актори мають шість постановок. Головною особливістю трупи є відсутність режисера, тобто це їх особиста драматургія та образність, перфоманс постановок – відсутність діалогів чи будь-яких слів.
Тіна Собко
