Малий зал кінотеатру ім. Довженка виявився затісним для прем’єри фільму “26/01/14” у день річниці розгону запорізького Майдану, який відзняли журналісти “Громадського ТБ. Запоріжжя”. Деякі глядачі сиділи на підлозі, деякі тіснилися у проході, а деякі навіть не змогли увійти до залу.
Юлія Завада, журналістка “Громадського ТБ. Запоріжжя”:
“Я задоволена, що сьогодні аншлаг повний. Деякі говорили, що краще б у великому залі показали. Але я вважаю, що краще малий зал із аншлагом, ніж напівпорожній великий. Але, звичайно, дуже цікава реакція людей. Те, що ми думали, people схаває, people схавав. Звичайно, інетернет-версія вже буде краще – відредагуємо те, що не встигли, десь ще протитруємо і випустимо в мережу”.
Команда “Громадського” відзняла більше 10 годин інтерв’ю. Про події 26 січня трирічної давнини розповіли нині нардеп Ігор Артюшенко і нині депутат міськради Володимир Москаленко, фотокореспондент Дмитро Смольєнко, активісти Ірина Лех, Олена Єременко, Максим Зайченко, екс-прокурор Олександр Шацький, екс-начальник управління кадрового забезпечення МВС Віктор Нестеренко, колишній заступник голови запорізької поліції Андрій Долинний і навіть “антимайданівець”, який попросив за інтерв’ю 300 гривень.
Під час перегляду фільму деякі глядачі не могли приховати своїх реакцій:
Шацький: “Долинный падал в костер, я его еле схватил..”
Голос із залу: “Зачем?!”
Долинний: “Меня пытались кинуть в костер!”
(Сміх глядачів)
Не завжди цензурні слова лунали на адресу екс-губернатора Олександра Пеклушенка, який обіцяв померти із партійним квитком “Партії регіонів”, а також на адресу екс-начальника управління кадрового забезпечення МВС Віктора Нестеренка.
Нервовий сміх викликав і коментар Андрія Долинного після кадрів із жорстокої зачистки запорізького Майдану:
“Работники милиции вели себя очень толерантно!”
Юлія Завада, журналістка “Громадського ТБ. Запоріжжя”:
“Як і всіх спікерів, ми його запрошували сьогодні, але от помітили, що його (Долинного, – ред.) не було. Та насправді я дуже вдячна йому за те, що погодився на інтерв’ю. Без коментарів правоохоронців фільму би не вийшло. Це документальне кіно, і тут повинно бути дві сторони – як мінімум, а у нас більше. Я сподіваюся, що претензій до нас як до команди журналістів, редакторів, режисерів не буде”.
“Редакторська група проекту записала десятки інтерв’ю учасників подій з обох боків. Ми в деталях і дрібницях реконструюємо день розгону, розкриємо передумови зіткнення і можливі сценарії, що того дня намагались розіграти на тій площі. Про настрої на вулиці і в кабінетах, про тітушок і провокаторів, про “честь мундира” і дух братерства ви дізнаєтесь з перших вуст”, – зазначають у передмові автори фільму.
Юлія Завада, журналістка “Громадського ТБ. Запоріжжя”:
“Другу та третю серію випускати не будемо, адже ми вважаємо цю історію вже закінченою. Але от уже у лютому наша продакшн-студія “DIGGER FILM” випустить документальний фільм Павла Пашка “Дорога через міст”. Це фільм про польову пошту, де головним героєм є Сергій Мандалина – запорізький військовий”.
Сергій Сидоров, журналіст – носив чай на Майдан відрами:
“Колеги зробили дуже велику та якісну роботу. Добре відтворено атмосферу того дня, крутий унікальний контент. Було дуже цікаво подивитися та послухати спікерів. Єдине, над чим варто було ще попрацювати, на мій погляд, зумовлене об’єктивними труднощами. Я маю на увазі те, що недостатньо глибоко досліджена сторона тих, хто розганяв – які саме угруповання, які у фільмі абстрактно називають “тітушками”, брали участь у розгоні ввечері та знаходилися в ОДА вдень”.
Ірина Лєх, активістка Майдану:
“За три роки цей фільм знову об’єднав всіх тут. Цей дух згуртування, який був на Майдані, панував сьогодні тут. Я думаю, що кожен з присутніх задумався, а що було б, якби це сталося сьогодні?
– А якби можна було б щось змінити тоді, що б ви змінили?
Раніше я думала, що ми недостатньо часто та багато говорили людям, про те, що все-таки можна піти. Насправді нас звинувачували в цьому: не всі чули, що ми кілька разів підходили до мікрофона і попереджали про інформацію, яку ми мали. Ми пропонували перенести збори на наступний день, але багато хто вирішив залишатися до кінця”.
Катерина Майборода