Як часто люди говорять, що не займаються улюбленою справою, бо у них начебто немає часу, потрібно заробляти гроші на «реальній» роботі чи просто не вірять у власний успіх? Багатьом здається, що вони недостатньо талановиті, недостатньо хороші, що вони не здатні досягти своїх цілей, боячись невдач та провалів настільки, що навіть не намагаються зробити якийсь крок. Не намагаються, хоча є фізично та ментально здоровими у той час, як люди з тяжкими фізичними дефектами з народження йдуть до своїх цілей та мрій та досягають їх.
Якщо ви все ще вагаєтеся, “ПОРОГИ” пропонують дізнатися про долю п’ятьох людей із інвалідністю, які досягли успіху.
Крісті Браун
Крісті Браун – ірландський художник та письменник, що народився з церебральним паралічем, але навчився писати та малювати лише пальцями однієї ноги.
Після народження лікарі виявили у дитини важку форму церебрального паралічу, неврологічного захворювання, що викликає спастику всіх кінцівок. Але сім’я не поставила хрест на дитині, незважаючи на низький достаток. Коли Крісті був підлітком, його почала відвідувати соціальна працівниця, яка приносила йому книги і фарби. Так у Крісті з’явилася цікавість до художнього мистецтва та літератури. Згодом Крісті навчився писати та малювати своєю лівою ногою, яку він міг контролювати.
Протягом свого життя Браун видав сім книг, ще дві були опубліковані вже після його смерті у 1981 році. На основі його автобіографії «Моя ліва нога» буз знятий фільм, за який актори, що грали Крісті та його мати, виграли «Оскар». Згодом, ірландська рок-група The Pogues віддала данину Крісті Брауну з піснею під назвою «Геть всі дні». Це сьомий трек на їх платівці 1989 року «Мир і Любов». Також, U2 випустила пісню під назвою «Геть всі дні» з нагоди 20-річчя видання «Achtung Baby».
Стівен Гокінг
Стівен Гокінг – всесвітньо відомий фізик-теоретик, відомий популяризатор науки і автор книги “Коротка історія часу”, що розійшовся 10-мільйонним тиражем. У 1963 році 22-річному Гокінгу був поставили діагноз бічний аміотрофічний склероз. Лікарі тоді вважали, що жити йому залишилося два-три роки.
Однак, їх прогнози не справдилися. Незважаючи ні на що, учений продовжував наукову роботу. Навіть повністю паралізований, він веде активне життя — займається наукою, викладає, виступає з доповідями, спілкуючись зі світом за допомогою комп’ютерного синтезатора мови.
Гокінг є автором багатьох наукових книжок, серед яких науково-популярна книга «Коротка історія часу», що була вперше опублікована у 1988 році та стала бестселером, згодом була тричі перевидана з оновленнями та перекладена 35 мовами до 2001 року. Про його життя та теорії знято багато документальних фільмів. Окрім цього, не кажучи вже про медалі та премії, які він отримав, Стівена Гокінга часто згадують у літературних, музичних, кінематографічних творах мистецтва. Сам Стівен також бере участь в медіа-проектах.
У 2014 році світ побачив фільм, знятий за мотивами мемуарів Джейн Хокінг «Подорож до нескінченності: Моє життя зі Стівеном»
https://www.youtube.com/watch?v=mecQzxJNjo8
Шон Стівенсон
Шон Стівенсон – людина, що народилася з недосконалим остеогенезом – рідкісним генетичним захворюванням, за якого кісткова система не може нормально розвиватись. Одразу після його народження лікарі поставили на ньому «хрест»:
«Коли я народився, лікарі сказали моїм батькам, що я помру протягом перших 24 годин мого життя. 35 років потому усі ті лікарі померли, а я – єдиний лікар, що залишився», – шуткує Шон протягом свого спічу для TED Talks.
Шон навчився бути сильним ментально, впевненим у собі. Він навчився постояти за себе, не опускати руки та підтримувати себе. І одного дня він помітив, як багато є людей фізично здорових, але нещасних, невпевнених у собі, нездатних прийняти себе такими, якими вони є. Тоді він вирішив допомагати їм.
З 17 років Шон став мотиваційним спікером у «Make-A-Wish Foundation», а після отримання бакалавра з політології працював у адміністрації президента США Біла Клінтона та іллінойського конгресмена Білла Ліпінскі. Але на вивченні політології Шон не зупинився та знов пішов на навчання, у результаті вивчившись на лікаря-терапевта.
У 2001 році він видав свою першу книгу «How You(th) Can Succeed!», а 8 років потому – другу під назвою «Get Off Your ‘But», яка лягла в основу документального фільму. Шон називає себе щасливою людиною, бо він навчився любити життя не заважаючи ні на що. Але ще більше радості та щастя йому приносить коли в нього виходить зробити таким життя і інших людей.
«Справжня в’язниця не оточена решіткою, дротами чи електричними парканами. Вона не має охоронців. Справжня в’язниця знаходиться тут», – говорить Стівенсон, маючи на увазі саму людину з усіма її сумнівами та страхами.
Нік Вуйчич
Нік Вуйчич народився без рук та ніг. Коли був малим, він сильно переживав через це, навіть майже зробив спробу самогубства, але він відмовився від цього задуму уявивши, як буде себе відчувати його сім’я, якщо він помре. Зрозумівши, що він не єдиний, хто може відчувати себе «недостатньо хорошим», він почав працювати над собою.
З 1999 року Нік проводить мотиваційні виступи та створив неприбуткову організацію «Життя без кінцівок», зайнявся благодійністю та почав допомагати інвалідам в усьому світі.
У 2009 році Нік знявся у короткометражному фільмі «Цирк метеликів», а у 2011 написав та виконав власну пісню, на яку буз знятий музичний кліп. Окрім цього на його рахунку вже 5 мотиваційних книжок, що допомагають людям пізнати та полюбити себе та життя, знайти своє призначення та повірити у свої мрії та в диво.
«Якщо ти не можеш знайти своє диво, ти завжди можеш бути дивом для інших», – говорить Нік Вуйчич на завершення свого виступу «Подолання безвиході» на TED Talks.
Сем Бернс
Сем Бернс народився з прогерією – рідкісним генетичним захворюванням, через яке виникають зміни шкіри і внутрішніх органів, які зумовлені передчасним старінням організму. Люди із таким захворюванням у середньому живуть лише 13 років. У Сема Бернса захворювання виявили коли йому не було ще й двох років.
Тоді як його батьки-педіатри заснували організацію Progeria Research Foundation, що займалась дослідженням захворювання та просвітою з цього питання, сам Сем, коли підріс, теж став займатися розповсюдженням інформації щодо захворювання та у 2013 році знявся у документальному фільмі про прогерію «Життя з точки зору Сема», який був номінований на «Оскар».
Підліток не впадав у відчай – навпаки, читав мотиваційні лекції та цікававився спортом, зокрема хокеєм, та музикою, навіть грав на барабанах у групі.
«У цілому, я не втрачаю надії та не жалію себе, я займаюся улюбленими справами та проводжу час у колі людей, яких люблю, які приносять мені радість, – говорить Сем під час лекції на TED Talks, – та сподіваюсь, що я їм теж приношу радість».
Після закінчення школи Сем хотів вступити до коледжу для вивчення генетики та цитології, щоб допомагати іншим. На жаль, це виявилося неможливим, бо захворювання взяло своє, і Сем помер 10 січня 2014 року. У 17 років, проживши кожен день «на повну».
Ці люди, незважаючи на свій стан, жили та живуть щасливим життям, досягаючи своїх цілей та мрій. Тож, постає питання: що вам заважає насолоджуватись своїм життям чи хоча б спробувати зробити крок до мрії?
Ольга Туцька
