«Природа мого серця»: чи доживемо ми, щоб побачити, що сталося у фіналі?

6 жовтня в Книгарні «Є» відбувся показ документального фільму «Природа мого серця». Захід проходив у рамках XIV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Цього року фестиваль фокусується на проблемах екології. Про це свідчить і гострий слоган: «4 градуси. Прощавай людино». Чотири градуси – саме таке підвищення температури прогнозують експерти до кінця сторіччя. Кілька градусів, що відділяють нас від глобального потепління, – це результат пагубної діяльності людства.

Питанню взаємодії «людина – навколишній світ» і присвячений фільм «Природа мого серця» фінського режисера Яаакко Рууски. Це стрічка про будні людей, життя яких нерозривно пов’язане з природою. Деякі бачать у ній своє покликання, інші здебільшого користуються її ресурсами, а хтось сприймає як даність, але всі вони є частиною одного цілого – довкілля. Допомогти глядачеві зрозуміти своє місце в цій системі і є завданням фільму.

«Тварини полюють заради виживання, людина ж наступає на природу з егоїстичних переконань. Вона вважає, що її право бути на цій землі вище, ніж у інших істот», – зазначає координаторка фестивалю Богдана Стельмах.

«Золоте правило» фільму: використовуй природу так, як вона використовує тебе. Вимагаючи більше, ніж йому відведено, людство знищує себе: дисбаланс у системі впливає на кожного її учасника. У разі катаклізмів природа пристосується та виживе. Залишається питання: чи вдасться це зробити людині, яка поставила себе вищою за природу.

Оксана Саєнко