Батьківщина піци та пасти, найвідоміший «чобіт» у світі – Італія. З приїздом сюди туристи поспішають відвідати похилу Пізанську вежу, римський Колізей, карликову державу Ватикан, фонтан Треві, собор Дуомо, Палац Дожів та інші популярні місця, включені до стандартних екскурсій.

Правду кажучи, для мене це – страшенна нудьга. Навіть уроки математики та фізики набагато цікавіші, аніж ці заїжджені розповіді. Справжній мандрівник прагне побачити щось невідоме, неймовірне. Але що ж приховує Італія від сторонніх очей та вух?
Моя мета – дістатись одного з найбільших і найкрасивіших міст Італії. Це Венеція, що складається зі 117 островів! Проте головна ціль цієї мандрівки – побачити венеціанський острів померлих.
Він має багато страшних прізвиськ: «Ворота пекла», «Звалище з чистого страху», «Притулок загублених душ». Проте насправді зветься просто: Повелья.
Острівець за формою нагадує символ вай-фая, хоча й складається лише з трьох смуг. Перша – невелика територія, вкрита травою. На другій розташовано декілька зруйнованих будівель: церква, психічна клініка та будинки при ній. Третя смуга з’єднується з другою тонким мостом і вкрита рослинністю.
Дістатися до венеціанського острова померлих фактично неможливо. Територія закрита для туристів і посилено охороняється від несанкціонованого вторгнення. Поліцейський катер цілодобово патрулює навколо. Попри це знаходяться безстрашні люди, які прагнуть пізнати таємниці Повельї. І всі, хто висаджувалися на цей берег, ділилися однаковими враженнями: неначе тут, на острові, за тобою хтось стежить…
Повелья приховує історію великої біди. Це 75 гектарів кривавої і перенасиченої смертю землі. Під час Чорної чуми в Європі це місце стало ізолятором смерті і перетворилося на гігантську могилу. Щоб зупинити епідемію, сюди звозили не тільки мертвих, а ще живих, заражених хворобою, людей. Їх знищували вогнем, не даючи жодного шансу вижити. Тут спалили понад 160 тисяч хворих, тому більша частина землі складається з попелу людських тіл. Навіть сучасні рибалки не наважуються підходити близько до острова, оскільки у своїх сітях вони бояться виявити разом з уловом обгорілі людські кістки. За легендою, душі померлих перетворилися на примар, що досі мешкають в тій місцевості.
Уже в ХХ столітті на Повельї існувала психічна клініка, де перебували душевнохворі й опоненти італійського фашизму. Пацієнти медичного закладу часто скаржились, що чули дивний шепіт, стони, плач, крики. Нерідко вони бачили людей, життя яких забрало полум`я. Згодом персонал лікарні переконався на власні очі і вуха, що це жахлива правда.
Ходять чутки, що головний лікар проводив над пацієнтами жахливі експерименти: випробував на них неперевірені, психотропні препарати, робив без наркозу лоботомію за допомогою будівельних інструментів. Завершив своє життя чоловік самогубством і скинувся з дзвіниці.
Нині Повелья справедливо вважається одним з найстрашніших і найпримарніших місць на планеті, і саме тому приваблює любителів містики та шукачів пригод з різних куточків світу…
Анастасія Ануфрієва
Редакція «Порогів» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за вибрані авторами й авторками теми та висловлені думки.