16 червня в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці «Театр-студія «Пігмаліон» презентувала драматичну виставу «Сон Шевченка». Це глибока драма, в якій було показано часи панства та життя кріпаків через призму Шевченкового сну.
«Сон Шевченка» – сценарій написала співзасновниця театру, акторка та режисерка Ганна Кулькова. По її словам, за основу взято фільм режисера Володимира Денисенка. Як говорить Ганна, яка до речі грала роль Ядвіги Гусиковської – коханої Шевченка: «Я писала цей сценарій протягом тижня, беручи інформацію з різних джерел та спогадів тодішніх сучасників Тараса Шевченка».
В виставі було представлено багато ролей, хоча в ній брало участь всього 8 людей. Як сказав головний режисер вистави Богдан Самойлов, актори відіграли всі свої поставлені ролі на досить високому рівні: «Цих акторів я знаю дуже давно, близько двох років. Я вже з ними працював, і вони мене знають. Вони знають мою хвилю, бо дуже важливо спіймати хвилю режисера, його бачення. Режисер – це та людина, котра дивиться на людей, як на унікальних творінь природи, вона бачить їх сутність і вона комбінує їх так, щоб здалеку була композиція. Це основна задача режисера».
Це була прем’єра спектаклю «Сон Шевченка». Кожна сцена була емоційно насичена. Час між сценами був збагачений живою грою бандури. Режисер дуже ретельно підійшов до кожної емоції. Ці емоції проходили скрізь глядача, що додавало захоплення. В сценах іноді було присутнє насилля задля покращення атмосфери та реалістичності.
Протягом вистави лунали вірші самого Тараса. Під фон бандури та віршів кожен міг зануритися в сон Шевченка, спостерігаючи за ним з третьої сторони.
- Для глядачки Лілії Григорівни це все було дуже цікаво: «Мені все дуже сподобалося. І хоча я не часто ходжу на подібні вистави, мені все одно дуже сподобалося. Я дуже вдячна молоді. Не перестаєш дивуватися, яка у нас талановита та розумна молодь, тим паче, що вони пропагую українську мову, вертають нас до наших витоків. Вони показали в кінці думку про те, що б бути вільним, і тому у мене навіть трохи вистроїлася паралель, яка поєднує сьогоднішні наші проблеми, та ті, що були».
- А ось, що думає Григорій Лукіч: «Я земляк Тараса Григоровича Шевченка, мені 94 роки, я пройшов складне життя. Шевченка я знаю майже на пам’ять, Кобзаря всього. І тому, оця імітація Шевченка на сучасний лад – це добре, але повинні бути тут не паничі, а повинні бути більше простий народ, український, з вишивками!»
- А дідусю Віктору, якому 79 років, абсолютно все сподобалося. Це можна зрозуміти з його слів: «Це все було прекрасно, молодці, що вникають в життя того періоду. Все чудово, все по Шевченку. Я читаю Шевченка, в мене є і Кобзар, і Заповіт його. І хоча я закінчив школу в 1950-х, все одно багато знаю про відомих українських письменників, включаючи Шевченка».
«Сон Шевченка» – вистава, особливістю якої стало те, що актори розмовляли українською та польською мовами. Попри це, кожен зрозумів всю глибину думок героїв через їхні емоції та подібність слів. У «Театру-студії «Пігмаліон» великі сподівання на те, що аудиторія зверне на них увагу.
Микита Колганов
