У тебе може бути 100 друзів, улюблена собака, хороша робота, але завжди із задоволенням чекати тебе і розділяти твої почуття будуть тільки в тому місці, де ти народився, там, де твої батьки.
Протягом свого довгого шляху під назвою «життя» людина набуває безліч навичок і умінь. Але найголовнішим залишається те, що з народження дарують тобі батьки – це любов: вміння любити і бути коханим. Без сумнівів, те, в якій обстановці виростає дитина – формує його особистість в подальшому. Безмірно пощастило тим дітям, які з дитинства знаходяться в оточенні любові, вони бачать приклад справжньої, щасливої родини: тато – справжній чоловік, захисник і герой, а мама – тендітна жінка з найсмачнішими пирогами. У такій сім’ї у дитини добре розвивається самооцінка і майбутнього супутника життя він буде вибирати за прикладом ідеальних відносин батьків.
Але що ж відбувається тоді, коли вся чоловіча і жіноча відповідальність лягає на тендітні мамині плечі? І мається на увазі зараз саме той випадок, коли батько добровільно йде з сім’ї. Не важливо що спонукає його до такого вчинку – він покохав іншу, йому набридли ці відносини, або він вирішив почати життя з чистого аркуша.
Можливо, відносини зжили себе і спочатку були приречені на провал – тоді все відбувається за обопільною згодою батьків. Вони продовжують виховувати дитину разом, живучи при цьому окремо. Дитина все одно зростає з почуттям, що його люблять. Зовсім інша ситуація – коли батько кидає дружину з дітьми напризволяще. Він залишає практично ні з чим свою сім’ю і йде до іншої жінки. Єдине, що він залишає на згадку про себе – це право на «виживання», а не «життя». У матері більше немає часу приділяти належну увагу своїм дітям. З цього моменту вона зобов’язана працювати за двох не покладаючи рук.
Але ж важко пояснити маленьким дітям чому вони так рідко стали бачити свою маму, адже вона намагається для забезпеченого майбутнього своїх дітей. Природно, в якийсь момент зірветься, накричить, потім втре сльози і знову на роботу. Кожен день стає як попередньої. У такій обстановці дитині важко відчувати любов близьких. Коли у хлопчика немає належного «чоловічого» виховання – він виростає таким собі «хуліганом» що загубив рук, він більше не слухає настанов мами, тепер авторитет для нього – більш старші «друзі», які і сигарету в руках тримати навчать і складуть компанію в прогулювання уроків.
Що ж стосується дівчинки – вона тепер думає, що нікому не потрібна, їй більше не говорять, яка вона «принцеса» у своїх батьків, важко відчувати мамину підтримку і турботу, коли вона приходить втомлена з роботи. Такий дівчинці стає важко знайти собі майбутнього партнера: вона просто не знає яким повинен бути чоловік.
Але як би важко іноді не було, важливо – не втратити те крихке і ефемерне, що залишається в стосунках між батьками і дітьми. Вона захована під величезним шаром звалилися проблем, вона закрита в самій глибині душі. Головне – вона і справді є. Це любов.
Несправедливе ставлення до людей похилого віку, або як літнім людям добитися уваги?
Ні для кого не секрет, що в нашому, сучасному суспільстві про значущість людини судять по його матеріальної корисності, а не за особистими якостями. Людина гарна рівно настільки, наскільки може віддати світу, більшою мірою – «матеріального продукту». І, на жаль, якщо людина – інвалід або досить похилого віку, його значимість у світі зменшується. Звідси ми і маємо несправедливе, часом жорстоке ставлення до літніх в суспільстві. Повага до старості, колишнє правилом ще в минулому столітті, в наш час зникає, поступаючись місцем байдужості або навіть ворожнечі.
Приклади несправедливого ставлення до людей похилого віку можна привести в будь-якому суспільстві і будь-якому населеному пункті. Так, поспілкувавшись з людьми похилого віку нашого міста вони поділилися своїми неприємними моментами з життя. З’ясувалося, що найпопулярнішим місцем з поганим поводженням до літніх є міська лікарня.
Здавалося б, місце – де повинні проявляти повагу і турботу, надавати допомогу всім верствам населення. А насправді, лікарі і медсестри працюють під свій настрій. Встали сьогодні «з тієї ноги» – отримуйте добре ставлення, а якщо ні – то що ж, значить сьогодні вам не пощастило. Скільки разів ви помічали в лікарні як ставляться до людей похилого віку співробітники державної установи? Звичайно не всі лікарі і медсестри ставлять себе вище інших, є і відповідальні працівники. Але все ж, справедливого ставлення заслуговують всі верстви населення.
Прочитавши викладене вище – можна з цим погодитися, а можна і посперечатися. Але не варто забувати, що байдуже ставлення до людей похилого віку ми спостерігаємо не тільки в державних установах. Досить часто з таким ставленням ми стикаємося і в повсякденному житті. У кожного за спиною є гріх, коли ви не поступилися місцем в транспорті стоїть поряд старому. А може ви не допомогли старенькій донести важкі сумки? Або раптово літній людині стало погано, а ви пройшли повз? Можна багато сидіти і засуджувати людей за їхні вчинки, але як писав Шекспір: «Гріхи інших судити ви так старанно рветься, почніть зі своїх і до чужих не дійдете».
Завжди варто пам’ятати, що люди похилого віку – це чиїсь батьки. Хіба ви хотіли б щоб з вашими батьками так зверталися? Ні? Тоді ви не маєте права жорстокого поводження по відношенню чужими батьками. Літнім людям потрібно зовсім небагато – вони хочуть уваги і турботи. Подаруйте їм хоч трохи свого часу, вони вже і за це будуть вдячні.
Олександр Синіцин
