Історія та сьогодення комікс-журналістики

«Сomics journalism», комікс-журналістика, або графічна журналістика – важливе явище у зарубіжній журналістиці, але майже невідоме в Україні.

Комікси – це мальовані історії, які ми зазвичай сприймаємо як спосіб розважитися та поринути у вигаданий світ із яскравими персонажами. Проте комікси, що за своєю суттю органічно поєднують текст та зображення, можуть також слугувати унікальним та цікавим інструментом для створення журналістських матеріалів та відтворення реальних подій.

59726360_397839444390725_2801962756113170432_nКадр із книги коміксів «Палестина» (1993) Джо Сакко. Джерело: aljazeera.com

Найпершою відомою роботою у жанрі «сomics journalism» є графічний роман американського художника коміксів польсько-єврейського походження Арта Шпігельмана. Автор взяв інтерв’ю в свого батька – польського єврея, який пережив Холокост, та побудував довкола його розповіді двотомний комікс «Маус» про нацистські концентраційні табори та життя своєї сім’ї під час Другої Світової війни. Усіх героїв Шпігельман зобразив у вигляді людиноподібних тварин. «Маус» було опубліковано впродовж 1980–1991 років, а у 1992 робота Шпігельмана стала першим графічним романом, який отримав Пулітцерівську премію.49147224_1001287066743998_8906802474346610688_n

У витоків явища графічної журналістики також стояли американські активісти Джойс Брабнер та Лу Енн Меркл. Разом вони випустили 2 книги коміксів під назвами «Справжні історії з війни» («Real War Stories», 1987) та «Справжні історії з війни 2» («Real War Stories 2», 1991). В одній з історій 1-ї книги, її автори з’являються у якості самих себе – журналістів. На сторінках коміксу вони у своєму офісі задають питання герою, який розповідає про власний досвід у Громадянській війні в Сальвадорі. Книги коміксів Брабнера та Меркл спричинили справжній резонанс у тодішньому суспільстві США та навіть стали поштовхом до розкриття злочину.

«Для того, щоб показати наскільки ефективною може бути комікс-журналістика, варто також сказати про те, що одна з історій «Real War Stories» – історія офіцера Військово-морських сил США у відставці Тіма Меррілла, викликала реакцію Міністерства оборони США. В історії згадувався офіцер, який зазнав фізичного насильства від своїх колег. Внаслідок цього, як пише Джойс Брабнер у передмові редактора до 2-го тому «Real War Stories», розповсюдження коміксів намагалися заборонити, та звинувачували авторів книги у наклепі. Проте згодом Військово-морські сили США надали власні данні, які стали доказами злочину. І розповсюдження книги коміксів, яка нібито загрожувала національній безпеці, було відновлено.» – Кінан Кочак (Kenan Ko?ak), «Comics Journalism: Towards A Definition»

Людиною, яка сформувала сучасне розуміння комікс-журналістики та активно популяризувала цей жанр, вважається мальтійсько-американский журналіст та автор коміксів Джо Сакко. Свою найвідомішу роботу – «Палестина» (1993), Сакко опублікував через 2 роки після візиту до цієї країни. Книга досліджує палестинське питання та побудована на розмовах персонажа Сакко із палестинцями, а також зображенні військових конфліктів, повстань у регіоні, життя на окупованих територіях. Особливістю журналістського стилю Сакко є прагнення якомога точно та достовірно відтворити певні події у поєднанні із вмінням постійно ставити під сумнів власну об’єктивність. В інтерв’ю «Eyemagazine» у 2009 році Джо Сакко казав:

«Мені здається, що у багатьох темах просто неможливо бути об’єктивним. Наприклад, коли американський чи британський журналіст виїжджають кудись висвітлювати події, вони очевидно що всеодно привносять разом із собою своє бачення та свою культуру. Але про це часто навіть не згадується у їхніх матеріалах».

Справу, започатковану Джо Сакко, продовжують вже сучасні зарубіжні журналісти, які працюють у жанрі «сomics journalism». У 2016 році американка Сара Глідден опублікувала свою книгу «Rolling Blackouts», яка торкається подій міграційної кризи на Середньому Сході.

59791047_679936512448317_4139756459346886656_nКадр з коміксу Сари Глідден «Rolling Blackouts». Джерело: The Nib

Глідден відвідала Ірак, Туреччину, потрапила до Сирії через турецький кордон. За допомогою записника, камери, диктофону, а згодом – акварельних коміксів, вона задокументувала інтерв’ю з мігрантами, а також розмови із колегами-журналістами. Свої графічні репортажі авторка побудувала таким чином, щоб кожен новий розділ книги розповідав про нового героя.

Що до України, то тут жанр комікс-журналістики робить лише перші кроки. 2016-го у Києві вийшла в друк перша комікс-газета «Сковорода», Чотирнадцять її авторів – художників та журналістів – втілили у вигляді коміксів-репортажів історії, як на суто українську тематику, так і присвячені подіям та особистостям з інших куточків світу.59731987_289867281960234_1822745083464646656_n

А вже у 2017 році по всій Україні пройшли презентації перших двох частин коміксу «Кіборги: 26.05.14», створеного українськими художниками та волонтерами. Графічна новела повністю побудована на реальних розповідях 30-ти бійців – захисників Донецького аеропорту.

Незважаючи на репутацію коміксів, як чогось розважального, саме ця форма дозволяє більш комплексне та вдумливе знайомство аудиторії із актуальними питаннями та проблемами сучасності. Коли читач відкриває комікс-репортаж, він чи вона одночасно зустрічається і з текстом, і з деталями малюнків, намагається відслідкувати поведінку героїв та обставини, які зображує автор. І саме завдяки цьому «comics journalism» створює для нас особливий досвід, глибше занурює у суть події та допомагає зрозуміти людські історії на новому рівні.

Cьогодні у міжнародній журналістиці можна спостерігати справжній розквіт графічної журналістики. Існує безліч англомовних спеціалізованих та масових онлайн-видань, які регулярно публікують матеріали у цьому жанрі (Drawing the Times, Cartoon Movement, The Nib та інші). Проте в Україні це явище й досі чекає на своїх журналістів, свої теми та на свій час для активного розвитку.

Автор: Тетяна Омельченко