Коли ми станемо європейцями?

 «Україна – це Європа!» Цю фразу вже багато років постійно друкують на обкладинках газет, кажуть з екранів телевізорів та використовують пересічні громадяни. Україна намагається довести, що вона європейська держава. Вже обрано нового президента та проведено «перезавантаження» уряду. Але, незважаючи на величезні зусилля, наша держава все ще не змогла вступити до ЄС. Що ж перешкоджає підписанню омріяного документа? Багато кваліфікованих політологів та звичайних громадян намагаються відповісти на нього. Поглянемо на дану проблему через певну призму.

Одна із причин того, що Україну ніяк не хочуть визнавати європейською державою, знаходиться у кожному з нас. Як прості громадяни впливають на глобальні міжнародні питання? Пропоную вам уявити звичайний день середньостатистичного українця (або українки).

О шостій годині ранку (можливо, о п’ятій або опів на восьму) дзвенить годинник – час прокидатися. Людина прямує робити щоденні справи. «Доброго ранку» з її вуст не почуєте. Як може цей ранок бути добрим, якщо життя таке бідне і набридле? Лунають ранкові новини, і українець засуджує політиків, які тільки вміють брехати (адже у новинах телеведуча коментує пресконференцію міністра). Отримавши ранковий заряд негативу, українець вже готовий рухатися назустріч новому дню. У брудному під’їзді на стіні залишає пожовану гумку, адже в цьому нічого кримінального? Всього лиш однією брудною плямою більше. Дорогою зустрічає безпритульного собаку, який щоранку сидить на ґанку і усім серцем сподівається на шматочок хліба. Але немає часу на цього сіромаху, дарма що тільки-но було викинуто пакет із сухарями. «Собаці – собаче життя», – миттєво промайнула думка у голові українця. Назустріч ледве-ледве йде ветеран Другої Світової війни, а наразі звичайний пенсіонер. Посміхнутися або запитати героя про здоров’я не те, що хоче робити типовий українець. Тихе бурчання, типу «Здрастє», ? це і так велика честь. Вирушає людина на автобусну зупинку. Підходить потрібний транспорт, наш персонаж застрибує туди і… не платить за проїзд. А що? Тут півавтобуса таких же «зайців». Вмощується він на найзручніше місце, незважаючи на вісімдесятирічну бабусю з кравчучкою, яка їде на базар, та вагітну жінку, що стоїть поблизу з трьома вередливими дітлахами. Українець квапить водія і отримує за це купу нецензурних слів на свою адресу. Відволікаючись на лайку, водій проскакує на червоний сигнал світлофора, і пост поліції, який зафіксував правопорушення, зупиняє автобус. Протокол, штраф і півгодини витраченого часу. «Невже не можна було «домовитися» на місці?» думає розлючений пасажир. Як на зло, стоїть типовий українець у заторі і згадує «незлим, тихим словом» обіцянки працівників Укравтодору щодо покращення та розширення автомагістралей. Спізнюється на роботу, свариться з босом і залишається без премії у поточному місяці. Працює типовий українець неохоче, виправдовуючи себе тим, що за цю мізерну зарплатню навіть муха не літатиме. Робочий день скінчився. Вдома дитина вже третю годину грає у комп’ютерні ігри, а донька приїхала з інституту та просить гроші, щоб викладач поставив «нормальну оцінку» за екзамен. Вечір минає нудно і безглуздо. Ввімкнений телевізор, фаст-фуд та поганий настрій. Книжки в цій квартирі не читають, про спорт годі й згадувати. Сімейні пригоди, туризм, відпочинок, веселі фотографії – все це не про описувану родину. Вони живуть за схемою «дім-робота».

Впевнена, кожен читач впізнав у цій історії себе. Можливо, не все збіглося, десь я згустила барви. Однак це не опис європейської людини. Українці гірші за німців чи італійців? Ні, усі люди на планеті народжуються рівноправними червонощокими малюками вагою десь три з половиною кілограми. Вся справа у нашому вихованні, звичках та поглядах на життя.

9

Оптимізм – це перший крок до Європи. «Посміхайся, і тобі посміхнуться!» ? кажуть в прогресивних країнах. Будь людяним, бажай усім добра і не дивись з-під чола. Твори милосердні вчинки: не обходь десятою дорогою беззахисне кошеня та старенького дідуся. Будь чесним та справедливим громадянином. Жити по совісті – це ще одне з правил європейця. Чини згідно з законами, а якщо винен – будь готовий отримати покарання. Бережи природу, не засмічуй ті місця, де ходиш ти і ходитимуть твої діти.

Український народ, сильний, вільний, єдиний, стане європейською нацією. Ми можемо вирішувати, куди рухатиметься Україна: в цивілізований європейський світ або… Сьогодні маємо усвідомити, яка відповідальність лежить на наших плечах. Ми ? українці, керманичі життя і величезна сила!

Наталія ДАНИЛЮК