Історія свята
Вже декілька років поспіль в ніч проти 1 листопада українці відзначають Хелловін – свято, яке має найбільшу популярність у США, Канаді, Ірландіїї та Великобританії.
Перші згадки про Хелловін припадають на XVI століття, а його прообразом вважають Самайн – кельтське язичницьке свято на честь завершення польових робіт та всього літньо-осіннього циклу, яке асоціювалося з потойбіччям і смертю. Поступово Самайн розповсюдився в усіх країнах Британських островів, але з плином часу на зміну йому прийшов знайомий усім нам Хелловін – День усіх святих або День мертвих. Якщо вірити легендам, то назва свята пов’язана з тим, що в ніч перед Хелловіном духи з потойбіччя повертаються на землю і блукають вулицями міст і селищ.
Традиції святкування
Вважалося, що для того, аби задобрити духів, кожен господар повинен був покласти на порозі свого будинку всілякі ласощі. Тож тепер у Хелловін діти одягають костюми різних міфічних істот і бігають до сусідів за цукерками. Стукаючи в двері будинків, вони обов’язково промовляють фразу «Солодощі або життя!».

Українська міфологія та її міфічні істоти
Як ми вже знаємо, у Хелловін до світу людей приходить нечиста сила, і щоб захиститися від неї, люди вдягаються у костюми добре відомих нам монстрів, зомбі, вампірів, мумій та інших.
Вважаю, що варто розповісти про деяких українських «монстрів», які були відомі на теренах нашої країни ще з давніх-давен, а хтось вірить в них і досі.
Мавки
Ними ставали дівчата, що через нерозділене кохання вчиняли самогубство. Мавки лоскочуть до смерті заблукавших у лісі парубків. Та роблять вони це несвідомо – вважають, що то їх коханий, тому починають дуже сильно обіймати хлопця і затягують його під воду.
Зовнішній вигляд мавок теж не дуже привабливий, хоча зазвичай їх змальовують як прекрасних молодих дівчат з густим і довгим волоссям. Однак мавки не мають спини. Замість неї можна побачити їхні нутрощі, і навіть серце, що не б’ється. Також мавки не залишають тіней і відображення в воді.

Вій
Він є одним із найголовніших демонів. Вій має довжелезні брови та вії, через що завжди ходить у супроводі нижчих демонів, які вилами і крюками допомагають відкрити йому повіки, щоб він міг бачити. Поглядом він може вбити людину або навіть зруйнувати будівлю.

Потерчата
Це душі дітей, які померлі нехрещеними. Зазвичай знайти потерчат можна на болотах, де вони бродять і шукають того, хто зможе їх охрестити, щоб вони потрапили до раю.
Кажуть, якщо хтось почув вночі у лісі голос потерчати, то обов’язково має допомогти загубленій душі, оскільки вона може переслідувати людину ледь не все життя. Щоб охрестити душу, треба кинути рушник чи будь-яке інше полотно, промовити слова молитви й обрати ім’я для дитини. Так померле дитя стане янголом і буде допомагати іншим людям.

Хелловін по-українськи
Відомо, що в нашій країні певна кількість людей скептично ставиться до святкування Хелловіну. Кажуть, «то не наше». Проте існує версія, що в нас є свій День усіх святих. І це Велесова ніч, яка також відзначається в ніч з 31 жовтня на 1 листопада.
На честь кого назване це свято, і які традиції воно несе в собі? Та чи існує взагалі свято Велесової ночі? Що ж, давайте розбиратися.
Велес – язичницький бог мистецтва, краси, таланту, щастя та любові. Він також є покровителем усіх творчих людей, волхвів, віщунів, знахарів та ясновидців, опікун усього живого. Вважалося, що саме він відповідальний за розквіт людської душі. Якщо вірити нашій міфології, то Велес – єдиний бог, який має доступ і до світу живих, і до світу мертвих.
Тож проаналізувавши інформацію, яка ширилася мережею останні кілька років, про так звану Велесову ніч, можна виокремити декілька традицій і обрадів, притаманних цьому святу. Далі більш детально про це.
У Велесову ніч прийнято згадувати померлих родичів. Традиційно вночі господарі ставили на підвіконні свічку, щоб душа померлого знайшла дорогу до рідного дому. Також на вулиці залишали частування для гостей з потойбіччя. Вважалося, що людині неабияк пощастило, якщо уві сні їй вдалося побачити когось із рідних.
Однією з традицій цього свята, були стрибки через високе розпалене багаття, які символізували повне очищення тіла і духу.
Також у цю ніч були поширеними обряди і гадання, а прикмети набували особливого значення. От наприклад, усі ми чули про чорну кішку, яка має принести нещастя. Однак у Велесову ніч усі боялися саме чорного собаки, який був передвісником появи ворога. А от білий пес навпаки – вірних друзів і нових знайомств.
Варто сказати і про те, що не тільки духів частували господарі, а й домовика, який оберігав домівку від негараздів. У куточок кімнати ставили тарілку із солодощами і маленьку чарку вина – так намагалися задобрити того, хто оберігав домашнє вогнище.
Погодьтеся, історія, в яку починаєш вірити, зачаровує своєю містичністю. Однак переглянувши відео від Радіо Свобода про «український Хелловін», одразу втрачаються будь-які сподівання на те, що наші пращури відзначали свято Велесової ночі.
«Велесова ніч» як «український Геловін» – правда чи вигадка?
У будь-якому разі вам вирішувати, яке свято відзначати. Але у підсумку додам, що хоч Велесова ніч і є вигадкою, але на мій погляд, вона була б досить гарною альтернативою Хелловіну.
Автор: Дарина Рибка