Єлизавета Кремницька закінчила Ужгородське училище прикладного мистецтва.Після закінчення училища почала працювати в Художфонді, що став першим і єдиним її робочим місцем. У 1952 році вперше виставила свої роботи на обласній виставці і з тих пір її виставкова діяльність не припинялася, ставши загальноукраїнською. Того ж року Кремницька вийшла заміж за Павла Бедзира.
Через вплив свого чоловіка Єлизавета захопилася графікою, зробила своєрідні графічні серії, взагалі суттю її творчості були кольори. Зачаровують її полотна з пастозно покладеними, знайденими кольоровими співвідношеннями у техніках темпери, особливої бедзірівської емульсії – пейзажі, натюрморти кінця 1950-х середини 1960-х років, багатофігурні композиції 1970-х років, малюнки фломастерами. Була учасницею обласних виставок від 1952 року, всесоюзних виставок від 1956р., зарубіжних виставок Чехословаччина (1972).У 1958 році Кремницька подала документи на вступ до Спілки Художників України.. Прийняли її через 10 років, у 1968-му. Вона ніяк не вписувалася в контекст соцреалізму. Однак вона зробила своє мистецтво, яке залишила нам разом із спогадами про богемні, творчі 1960-ті, а також про тих, що були в епіцентрі мистецьких подій.
підготувала Діана Щурко
