Україна через мистецтво. Микола Леонтович

Цикл матеріалів про митців , завдяки яким відома Україна.

Микола Леонтович – це український композитор. Автор головної різдвяної пісні “Щедрик”. Завдяки Миколі Леонтовичу весь світ на свята співає українського щедрика ( в англ. Варіанті “of the bells”). Музична спадщина славетного композитора-подолянина гідно репрезентує українську національну хорову пісню у світі. Тріумфальні виступи вітчизняних і зарубіжних хорів діаспори в країнах Америки та Європи були сприйняті музичним світом з великим захопленням, а Миколу Дмитровича Леонтовича визнано як «українського Баха».

Народився пан Леонтович 13 грудня 1877 р, в селі Монастирок Вінницької області в сім’і священика. Раннє дитинство минуло у селі Шершні.

Початок музичного шляху розпочав разом з батьком , який певний час керував хором семінаристів , та з матір’ю, яка мала гарний голос і чудово вміла співати. Батьки прищепили йому любов до української народної пісні. Микола Леонтович був безмежно закоханий у народну пісню, він володів природженим даром відчувати найхарактерніші, ледь помітні тонкощі народної пісні, красу її мелодії, правдивість і мудрість поетичного слова. Сумна, задумлива і елегійна українська пісня ще з раннього дитинства увійшла в свідомість і сформувала його як людину безмежної доброти, чисту, щиру і красиву душею.

Музичну освіту здобув у духовній семінарії Кам’янця-Подільського. Потім працював учителем. Там він створив самодіяльний симфонічний оркестр , який виконував оброблені ним народні мелодії. Вже у 1901р. Микола видав перший збірник пісень. Микола Дмитрович завжди намагався проникнути в глибини народнопісенної культури. Це був цілеспрямований інтерес до конкретної етнічної традиції, зокрема подільської. Основоположник української музики М.В.Лисенко після ознайомлення з «Другою збіркою пісень з Поділля» (1903) наголошував на унікальності стилю обробок Леонтовича і визнав ці принципи повчальними для себе.

З 1904 по 1908 працює на Донбасі викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків.

Найяскравіший твір Леонтовича який приніс йому визнання Щедрик. Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у 1916 році у виконанні хору київського університету. Вже 5 жовтня 1921року він був презентований на концерті в Корнегі-холл в Нью-Йорку.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.

В ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВЧК Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок, застреливши Миколу Леонтовича. Текст рапорту, що розкриває ім’я вбивці композитора було оприлюднено лише у 1990-х роках.

Микола Леонтович прожив невелике житя. Йому було лише 43 роки, коли у батьківській хаті на Вінничині безжалісна ворожа рука перервала життя цього безмірно талановитого чоловіка.

Не тыльки учасна хорова українська музична культура , а й вся країна по праву може пишатись таким самородком, яким був Микола Леонтович.

авторка Анастасія Рисєва