джерело фото
Нова Каховка – одне із найкрасивіших міст нашої країни. Місто 1000 джерел. Місто дерев, зелене місто. Але все змінилося 24 лютого 2022 року – в саме цей день моє місто було окуповане. Життя змінилося кардинально, і на жаль в погану сторону. Зараз березень 2023 року – Нова Каховка досі знаходиться під окупацією російських військових. Зараз ми дізнаємося, як змінилося життя міста за рік….
Цей день, а саме 24 лютого, розпочався із потужних вибухів, за містом було знищено військову базу, слава Богу, загиблих не було. О 6 ранку у місті були затори, так, у такому маленькому – затори. Затори на заправках, черги перед банкоматами, а з 8 ранку почалися і черги в магазинах. Людей охопила паніка – ніхто не знав, що робити. Деякі люди почали виїжджати ще до обіду, а дехто лишався, думаючи, що все обійдеться, а дехто просто не мав змоги, причини різні. Після 10 години ранку почали з’являтися новини, що деякі міста Херсонської області – окуповано: Генічеськ, Скадовськ – вже були під контролем рф.
На жаль, це не обійшло Нову Каховку, приблизно о 12 годині на «Каховську» ГЕС було встановлено прапор росії, багато хто не вірив, але з’явилося відео, як його встановили, після цього стало не по собі… Було дуже страшно, ніхто не знав, як поводитимуться солдати. День наближався до завершення, і багато хто, вирішив провести ніч у підвалах, у коридорах – люди були сильно налякані, і це не даремно…
«Як зараз пам’ятаю, о 6 ранку почалися сильні вибухи, я подивився через вікно, а там працювало вороже РСЗВ «Град» – це було обстріли Правобережної Херсонщини, найстрашніше було, щоб не було провокації, такі обстріли продовжувалися до 1 березня – тобто коли армія рф зайшла до Херсону» – повідомляє мешканець Нової Каховки.
Після взяття Херсону у людей почалася паніка, всі чутки були про створення так званої «ХНР» (Херсонська Народна Республіка). І після цих слів Херсонська область почала масово виходити за мітинги проти окупації. І звісно, Нова Каховка вийшла. Там перебував і я.
Подія зібрала багатьох людей – більше 1000, і всі с синьо–жовтим кольором, це було неймовірно красиво, і у всіх одна мета – показати, що це українське місто. Там були жінки, діти, і навіть дідусі з бабусями – це викликало повагу. Спочатку всі ми пройшли по вулиці «Першотравнева», а потім повернули на проспект «Дніпровський», якій вів до міської ради, саме там і перебували російські загарбники. Люди оточили їх, так би мовити взяли у коло, люди казали звичайні слова по типу «Нова Каховка – це Україна», «Повертайтеся додому» і т. п. Потім двоє чоловіків вийшли з ними спілкуватися, щоб український прапор повернути на місце, а через декілька хвилин відбулося те, чого ніхто не очікував, були постріли у повітря, а потім по людях, і до цього всього почали кидати світлошумові гранати, одна із яких поранила мене, саме так і закінчився мітинг, окупанти жорстоко розігнали мирних людей…
Після мітингу російські військові нікого не шукали, людей не забирали, вони почали використовувати інший метод, якщо в інших містах людей кривдили, міста обстрілювали, то у Новій Каховці вони використали метод примирення, намагалися чимось допомагати людям (гроші, продукти і т. п.). До середини березня у місті взагалі стало спокійно, іноді здавалося, що війни немає. Було тільки одне – це страх та черги в магазинах.
Весна пройшла доволі спокійно, не було вибухів, не було пострілів, але ми знали, що відбувається у інших частинах України. Більше страху почалося у містян з 31 травня, саме тоді зник український зв’язок, всі дуже чекали, що його повернуть, але дива не відбулося. Почали ширитися плітки, що будуть проводити російський зв’язок, і це виявилося правдою, вже через два тижні з’явився російський зв’язок, і щоб мати інтернет та можливість подзвонити, треба нова картка, але був один нюанс, щоб купити карточку зв’язку – треба показати паспорт, а потім цей голос піде для «референдуму», але, що робити людям, звісно, почали купувати ці картки, і давати свої дані.
На початку червня наша армія трішки просунулася у Херсонській області, і після чого у Новій Каховці почалися вибухи, наші обстрілювали позиції російських військових, а також склади з боєприпасами. Було і страшно, і радісно, тому, що про нас не забули, а страшно було, тому, що ми боялися провокації з боку рф. росія теж почала діяти, вони намагалися провести «референдуму», але наші бійці завжди їм заважали. І тепер такі вибухи були частенько, але наші бійці працювали ювелірно. Люди почали звикати до вибухів, але, те, що відбулося 11 липня – це страшно… Наші військові вдарили по великому складу боєкомплектів, і попали дуже точно, вибухи продовжувалися до 6 ранку, всю ніч ми провели у підвалі. На ранок у мережі було опубліковані відео, як постраждала одна із вулиць.
Після цього мій друг виїхав до Польщі, дорога із окупації у двох напрямках – це через окуповану Василівку (Запорізька область), або через Крим, а далі росія і країни Європи. Після того, як мій друг поїхав я залишився один, всі мої друзі покинули місто. Кожні дні я проводив вдома граючи із своїм братом, але підходив час навчального року, і треба було намагатися виїхати, так я і зробив, у кінці серпня покинув Нову Каховку, сподіваючись, що все буде добре.
Після мого від’їзду нічого не змінилося, вибухи продовжувалися кожну ніч, але так було до середини вересня, далі почався просто жах, почалися провокації зі сторони російської федерації, били куди завгодно, і один раз влучили у житловий будинок. Саме так «рятувала» моє місто «друга» армія світу. І на жаль, обстріли тільки почастішали, місто ставало порожнім, це було сумно.
Під кінець окупаційна влада провела «референдум» і тоді люди почали масово виїжджати, ніхто не хотів жити з ними. Осінь пройшла вся у тривогах, постійні вибухи, можна було тільки за хлібом і швидко додому.
Ситуація стала ще гіршою 11 листопада – після звільнення Херсону. Правобережжя Херсонщини було звільнено повністю, а щоб звільняти далі, треба форсувати Дніпро, це дуже тяжко. Цим скористувалися росіяни, вони обстрілювали спочатку українські позиції, а потім розгортали свої установки і били по місту, щоб звинуватити ЗСУ. Прильоти по місту були кожного дня, на жаль люди, звісно не всі, почали вірити пропагандистським новинам, і винуватили українську сторону в обстрілах міста.
«Порахувати спокійні дні можна було по пальцях, майже весь день ми знаходилися у підвалі, щоб не наражати себе на небезпеку, якщо в день можна було вийти хоча би на хвилин 5 – 10, то вночі це зробити не можливо, кулемети, автомати, артилерія – все це чутно», – коментар мешканця Нової Каховки.
Ця зима була складною, кожного дня не обходилося без руйнувань, майже на кожній вулиці стояли блокпости, і перевіряли людей, доходило і до того, що загарбники приходили у будинки. І до речі про будинки, солдати рф заселялися у порожні будинки та квартири.
Красиве місто перетворилося на зруйноване та сіре місто, в якому залишилося дуже мало людей, але люди вірять, що прийде час, і Нова Каховка знову одягне синьо – жовтий одяг, так і буде, треба трішки почекати.
Слава Україні!
автор: Артем Ліфінцев
