Музей «Садиба Попова» входить до складу музею-заповідника «Садиба поміщика періоду освоєння Дикого поля» і розміщений у західному флігелі будівлі.
На даний момент місто Василівка на території якої стоїть замок знаходиться під окупацією, через війну в Україні. Замок Попова отримав багато пошкоджень та був розграбований окупантами. Але його історія залишається важливою для нас.
Місто Василівка завдячує своєю появою та назвою генералу російської армії імператриці Катерини ІІ Василеві Степановичу Попову. За вірну службу й хоробрість 1783 року, з імператорської ласки, йому подарували землі, серед яких була й територія сучасної Василівки. Генералу ці землі дуже полюбилися, через багаті ліси, завдяки яким можна було влаштовувати гарне полювання. Тому й вирішив спорудити тут маєток. Однак замок збудували лише за сто років уже його нащадки.
Останнім власником став Юрій Попов у 1894 році, який був прихильником мистецтва і був пристрасним колекціонером. Він перетворив замок на центр культурного життя містечка. В замку була велика бібліотека та зброя, багато картин і в тому числі полотна таких художників як Рембрандта, Тиціана та Гойї.
Але із приходом радянської влади Замок Попова став державною власністю, Через що Юрію Попову довелося покинути замок. Він узяв с собою багато цінних речей але не зміг взяти усе. Сама садиба не витримала нової державної політики. Головну її будівлю почали розбирати на будматеріали ще у 30-тих роках минулого століття, вціліла тільки одна вежа. Краще збереглися конюшня, оглядова вежа, дрібні господарські споруди та садибний будинок Василя Попова, збудований 1790 року. У спорудах, що залишилися, зробили інтернат, у якому згодом працював український педагог Антон Макаренко, та гуртожиток місцевого технікуму.
Після отримання Україною незалежності, відновлення садиби повністю не завершилося й досі, хоча музей у її приміщенні відкрили ще 1993 року.
Діана Щурко
