Розпад росії. Чи реально це? Передумови та перспективи

Фото запозичене із сайту “Слово і Діло”

За понад 30 років свого існування як незалежної держави, російська федерація відзначилась активною агресивною діяльністю на міжнародній арені, метою якої було досягнення імперських амбіцій та забезпечення власних інтересів. Шляхом використання військової та економічної зброї країна стала впливовим геополітичним регіональним гегемоном, здатним до активної військової інтервенції проти сусідніх держав, а також проти країн, що перебувають далеко від її кордонів, таких як Сирія та країни Центральної Африки. Одним зі способів, які російський уряд використовував для реалізації своїх політичних та збройних планів, є залучення незаконних військових формувань, таких як ПВК “Вагнер”.

Фото запозичене із сайту “Вікіпедія”

До 2022 року світ вважав росію впливовою та сильною державою, а путіна – незламним стратегом. Однак події, які відбулися 24 лютого, розвіяли ці стереотипи.

У перші години та дні війни Україна зіткнулась з агресивною військовою машиною, яку більшість сприймала як надзвичайно потужного противника, перед яким народ та уряд не витримає, що в кінцевому рахунку призведе до капітуляції протягом декількох діб. Однак ЗСУ змогли вщент зруйнувати плани агресора щодо зміни політичного курсу країни та уряду взагалі. Україна вистояла та продовжила свою боротьбу за незалежність, що забезпечило їй “зелене світло” з боку союзників у плані підтримки.

21 вересня 2022 року, через значні втрати в Україні, російське керівництво було змушене провести мобілізацію, а пізніше навіть звернутися до Китаю та Ірану з проханням надати їм військову допомогу. Власний ВПК (військово- промисловий комплекс) не в змозі задовольнити потреби в питанні підтримки повномасштабного вторгнення. Таким чином агресор розпочав незворотній процес руйнування своєї державності.

Фото запозичене із сайту “Українська правда”

Вийти з цієї війни переможцем в неї не вдасться, російська пропаганда ще до початку війни передбачала легку перемогу над Україною. Але ці очікування не збулися, і відтоді кремлівські ЗМІ були змушені вигадувати пояснення для своїх громадян. Варто зазначити, що однією з найбільших перемог російських збройних сил під час війни стало захоплення міста Херсон. Однак 11 листопада 2022 року Збройні сили України повернули військовий та політичний контроль над містом. Це ще раз свідчить про те, що ідея “незламного російського світу” є не більше, ніж локальний міф, який має вплив лише на внутрішню аудиторію.

росія є федеративною державою, що має складну національну структуру. До її складу входять різноманітні етнічні групи з власними землями, зокрема чеченці (ічкерійці), якути, калмики, буряти та інші. Історично сформовані різні погляди в культурі, мові, вірі та традиціях створюють підґрунтя для етнічних конфліктів та політичних протиріч.

Сприйняття національної ідентичності відштовхується від внутрішніх репресій, а також від бажання мати власну незалежну державу. Наприклад, дві чеченські війни стали причиною серйозного зовнішнього супротиву з боку ічкерійців за кордоном та потенційної загрози державній та територіальній безпеці.

Крім того, військова агресія проти України гіпотетично може зумовити певні наслідки для російської національної меншини. Послаблення впливу країни на міжнародній арені, військові втрати, слабкий ВПК спричиняють бажання різних народів боротися за свої права та незалежність. Слід враховувати, що кремль активно використовує етнічні меншини у своїй війні. Однак військові, які повернуться з фронту, будуть мати досвід ведення війни, що потенційно може допомогти їм тренувати бійців, або використовувати їх у подальшій національно-визвольній боротьбі проти окупаційного режиму.

У питанні створення нових республік на території сучасної росії важлива реакція міжнародної спільноти. Будапештський меморандум був запроваджений через стурбованість світових лідерів щодо появи ядерної та іншої далекобійної зброї в нових незалежних державах. Тоді актуальним був наратив, ніби легше домовлятися з однією країною, яка має ядерний арсенал, аніж з декількома одразу. Нині світ бачить наслідки політики умиротворення агресора. Проте після початку нової війни в Європі деякі урядовці виступають із яструбиними поглядами на майбутнє держави-терориста. Нещодавно Білл Клінтон під час інтерв’ю ірландському телеканалу RTÉ заявив: “Я відчуваю особисту зацікавленість, тому що я змусив їх (Україну – ред.) погодитися відмовитися від ядерної зброї. І ніхто з них не вірить, що росія зробила б цей трюк (напад – ред.), якби Україна все ще мала свою зброю”. Таким чином після здобуття перемоги та формування майбутнього відповідного документу щодо капітуляції держави – терориста, Україна має повне моральне та юридичне право поставити на порядок денний питання часткової передачі ядерного арсеналу та відмови від без’ядерного статусу. Якщо російська Федерація не буде існувати у сучасних міжнародно визнаних кордонах, а на її території утворяться нові суб’єкти, доцільно буде розглянути розподіл ядерної зброї між країнами НАТО, які мають ядерний статус та активно допомагали України боротися проти рашистів.

Фото запозичене із сайту Вікіпедія

У подальшому це забезпечить реальні гарантії Україні, що її народ більше не зіткнеться із зовнішньою агресією, а росія буде нездатна найближчі десятиліття або навіть століття проводити крупні військові інтервенції. Крім того, вирішення питання поділу ядерного арсеналу між країнами-членами НАТО та Україною є важливим кроком у напрямку зменшення ризику використання ядерної зброї та інтеграції у північно-атлантичний альянс. Також це демонструє рішучий крок у напрямку забезпечення стабільності та безпеки в регіоні, що є критично важливим у світі, де існують загрози тероризму.

Володимир Батюто