Запорізька атомна електростанція, розташована в місті Енергодар, перебуває під окупацією більше року. Окупанти використовують її для тиску на уряд України та Заходу, розташувавши там важку військову техніку та особовий склад, а також залучаючи своїх так званих “експертів” для здійснення робіт. Український уряд та міжнародні інститути, що займаються захистом довкілля та безпекою в галузі атомної енергетики, намагалися домовитися з російським злочинним урядом про безпечне функціонування електростанції та її демілітаризацію. У жовтні 2022 року Збройні сили України планували провести військову операцію з метою звільнення ЗАЕС від окупантів і відновлення роботи під українським керівництвом. Однак через застосування важкої зброї українські військові були змушені відмовитись від цього плану з метою збереження безпеки на об’єкті.
Процес повернення ЗАЕС та міста під військове та політичне керівництво України є вкрай складним з огляду на значні виклики та ризики, пов’язані із застосуванням військової сили. путінський режим розуміє, що це є важливим рушієм, здатним вплинути на різні процеси як у самій Україні, так і у світі. Вже давно стало очевидним, що з росією немає про що домовлятись, окрім обміну військовими полоненими. Необхідно діяти з використанням сили та очищати українські кордони від окупантів.
Спробуємо спрогнозувати, яким чином можна це зробити.
Перший варіант – оточення міста. За даними від українських державних посадовців (Президент Володимир Зеленський, а також М. Подоляк, К. Буданов, О. Резніков), в найближчому майбутньому Збройні сили України розпочнуть контрнаступ, який, за певними внутрішніми інформаційними джерелами, може відбутись саме на південному (запорізькому) напрямку, в межах якого знаходяться Енергодар та ЗАЕС. У такому випадку українські війська можуть оточити місто та атомний об’єкт та взяти його в облогу. Як вважає О. Резніков, з плином часу в окупантів закінчиться забезпечення продовольством і вони будуть змушені капітулювати та залишити енергетичний об’єкт.
Альтернативним варіантом є використання силових дій та військових операцій. Наприклад, на основі досвіду жовтня 2022 року, про який ми сказали на початку матеріалу, військове керівництво може зробити висновки та змінити стратегію, що сприятиме більш успішному звільненню міста та критичного об’єкта. Важливо проводити військові операції швидко і конфіденційно, щоб не дати противнику зрозуміти, що відбувається. Наші війська можуть використовувати сили спеціальних операцій (ССО) з кількох напрямків одночасно, що відволікатиме увагу противника і створюватиме перевагу на користь Збройних сил України.
Тому важливо зробити відповідні висновки. Дипломатичне вирішення цього питання майже неможливе. Саме тому, на нашу думку, необхідно дотримуватися стратегічного планування та передбачати різні сценарії подій та реакції на них. Але при цьому дотримуватись стратегічного планування та передбачати різні сценарії подій і відповідні реакції на них.
Володимир Батюто
