Історія футбольного клубу Шахтар (Донецьк)

джерело фото

Сьогодні ми поговоримо про історію та здобутки одного з найбільш титулованих футбольних клубів України, а саме Шахтар (Донецьк). Цей клуб було засновано 24 травня 1936 року. До першого чемпіонату РССР було допущено 27 команд. Їх було поділено на 4 групи: А, Б, В, Г за рівнем команд. За рішенням комітету наша клуб потрапив до групи В. Склад команди було зібрано з працівників шахт Донбасу. Основу цієї тоді склали гравці збірної міста Сталіно. Саме тому цей клуб отримав назву «Стахановець». Перший офіційний матч команда зіграла 12 травня 1936 року. За 12 днів до заснування окремого проєкту. Першим головним тренером та за сумісництвом організатором цього клубу став Микола Наумов. Також слід зазначити, що він був польовим гравцем у тій команді, а виступав на позиції нападника. Перший матч відбувся 12 травня у місті Горлівка ( Донецької області). Поєдинок відбувся на стадіоні імені Балицького. 15000 вболівальників стали історичного поєдинку. Наша команда поступилась з рахунком 2:3.

А вже у 1938 році цей клуб пробився у групу найсильніших та стабільно посідав 11-12 місце у турнірній таблиці за що мав гарні відгуки від преси. Після почату війни багато футболістів пішли на фронт. Це дуже вдарило по спроможності команди. У після військовий час 2 роки вони провели у другій групі( 1946-1947 роки). У 1946 році команда змінила назву, тепер вона називалась «Шахтар». До слова, це єдина зміна назви для цього клубу. У 1947 році команду очолив Олексій Кастильов. В українській зоні вона зайняла 2 місце з 13 учасників. Наступний сезон довів, що команда переросла рівень другого ешелону. Це яскраво демонструвало, що вже у найближчий час Шахтар може повернутись до елітного дивізіону. Так і сталося, вже у 1949 році. Але цей сезон можна сміливо вважати провальним для цього клубу. Адже у 34 матчах команда зазнала 21 поразку ( 8 з яких було програно з великим рахунком). У підсумку «Шахтар» посів останнє, 18-те місце. Але гірникам дуже пощастило. Тому що у чемпіонаті, того року не було пониження у класі. Причини такого провального сезону були різними, але головною став занадто високий вік команди. До того ж новий тренер, який прийшов того сезону не мав жодного досвіду. Георгій Мазанов на той час, тільки закінчив школу тренерів, а тому через брак досвіду, він й не зміг побудувати боєздатний колектив. У 1950 році головним тренером команди став Віктор Новіков, його прихід приніс великі кадрові зміни для цього клубу. Кістяк команди було повністю змінено. Відтепер на провідних ролях, були такі футболісти як: Олександр Алпатов, Дмитро Іванов, Юрій Петров, Віктор Фомін та інші. Гра команди дуже змінилась. Вона посіла 11 місце з 33 балами у своєму активі. Це стало міцним фундаментом для успіху у наступному сезоні. Адже вже у 1951 Шахтар стає бронзовим призером чемпіонату. Головною зіркою Шахтаря у тому сезоні, став її нападник Олександр Пономарьов. Вдало також донечани виступили й у кубку дійшовши до півфіналу. Але вже наступний сезон, став справжнім провалом для гірників, адже вони посіли лише 13 місце у турнірній таблиці. Після цього команду очолив колишній футболіст цього клубу. Під його керівництвом Шахтар 2 роки намагався повернутись до елітного девізіону. Вже у 1955 році, їм вдалося знову повернутись до еліти. Після чемпіонства у групі Б. Після цього команда 2 роки поспіль займала 7 місце у елітному девізіоні.

Окремо виділяють період 1957-1959 років. Адже тоді на тренерській лаві був справжній безлад, тренери змінювались кожні декілька місяців і це знову призвело до останнього місця у елітній групі, а від вильоту знову врятувала зміна у регламенті. Але з приходом Олега Ошенкова у липні 1960 року, все змінилось. Він був вже дуже добре відомим українським вболівальникам, завдяки перемогам які він здобув на чолі головного суперника Шахтаря, Динамо (Київ). Вже на другий рік роботи цей тренер привів клуб до першого трофею в його історії. Вони виграли Кубок СРСР. У фіналі вони здолали столичне Торпедо з рахунком 3:1. У 1962 році Шахтар знову виграв Кубок країни. У наступному році вони знову вийшли до фіналу цього кубку, але у фіналі поступились Спартаку з рахунком 1:2. В чемпіонаті клуб виступав доволі стабільно, а у 1964 році зайняв доволі високу позицію за останнє десятиріччя. Посівши у чемпіонаті аж 5 місце. Наприкінці 1960-х досить хороші результати демонструвала молодіжна команда Шахтаря. У 1967 та 1969 роках вони стали чемпіонами, а у 1968 році посіли 2 місце. У той час як у головної команди знову з’явились проблеми. Основній команді були потрібні великі зміни та нова мотивація. За результатами 1968 року донечани зайняли 14 місце. А після того, як гірники восени 1969 року зазнали 4 поразки поспіль, Олега Ошенкова було звільнено з посади головного тренера Шахтаря.

У клубі почалась масштабна перебудова та зміна поколінь. У 1970 році на поле вийшло 28 футболістів, 11 з них були абсолютними дебютантами. Тому у 1971 році клуб вилетів до першої ліги. Рятувати ситуацію довірили колишньому гравцю Шахтаря Олегу Базилевичу. Молодому наставнику було потрібно створити з молодих гравців міцну та боєздатну команду. Лише у другому колі тренер зміг обрати для себе основне коло гравців для того щоб вирішити головну задачу повернення до елітного девізіону. 2 місце у 1973 році стало для Шахтаря прохідним. Склад команди стабілізувався, а головними зірками стали: Віталій Старухін, Валерій Горбунов, Олександр Васін, Володимир Сафонов. У 1975 році Шахтар став срібним призером чемпіонату. До цього успіху команду привів Володимир Сельков. Велику роль відіграли новачки клубу: Юрій Резнік, Віктор Кондратов та Володимир Роговський.

15 вересня 1976 року Шахтар писав свою історію, він дебютував у кубку Уєфа. Дійшли вони аж до 1/ 32 фіналу. У 1977 році вони займають 5 місце у чемпіонаті. Однак Шахтар не залишився без трофеїв, адже Юрій Дехтярьов отримав приз кращого голкіпера турніру. У 1978 році вони стають бронзовими призерами, хоча до другого в історії срібла не вистачило зовсім трохи. У наступному сезоні команду очолив Віктор Насонов один з найбільш титулованих тренерів Шахтаря. Вони досить довгий час лідирували у чемпіонаті, але зайняли лише 2 місце. Потупившись в останньому турі Спартаку з рахунком 3:1. Саме цей клуб став чемпіоном. Набравши 50 балів та обійшовши Шахтар на 2 очки. У 1980 вони стали переможцями кубку. У фіналі обігравши Динамо (Тбілісі) з рахунком 2:1. Також цей успіх підкорився у 1983 році. Тоді у фіналі обіграли харківський Металіст з рахунком 1:0. Єдиним голом тоді відзначився Ященко. У 1980 у чемпіонаті вони зайняли 6 місце, а наступного року 7. У 1984 році вони виграли єдиний в історії Суперкубок СРСР. У фіналі здолавши Дніпро ( 2:1 та 1:1). У Кубку кубків у сезоні 83/84 Шахтар пробився до весняної частини, де поступився португальському Порту. У 1982, 1984 та 1985 Шахтар опинявся за межами першої десятки у чемпіонаті. У 1986 він знову потрапив до фіналу Кубку СРСР, але це було в останнє за період існування цього турніру. Найкращим стало 6 місце у чемпіонаті 1986 року. 1989 року, вони ледве втримались у вищий лізі. У кубку за цей час максимальним результатом було 1/16 та 1/8 фіналу. Після всіх невдач команду знову очолив Валерій Яремченко у липні 1989 року. У останньому чемпіонаті Шахтар у 1 колі не програв жодного поєдинку. Але повністю провалив 2 коло. А тому лише 12 місце з 16 учасників.

У першому чемпіонаті України Шахтар після нічийного домашнього матчу з майбутнім чемпіоном Таврія (Симфірополь) позбавив себе шансів на чемпіонство. У матчі за 3 місце поступились Дніпру з рахунком 2:3. У кубку вони дійшли до півфіналу, де поступились харківському Металісту ( 0:1 та 1:1). Перші срібні медалі були сезону 93/94, обійшовши у важкій боротьбі одеський Чорноморець. А від лідера Динамо (Київ) відстали на 7 очок. У наступному сезоні вони зайняли 4 місце. Сезон 95/96 розпочався для Шахтаря з трагедії. 15 жовтня 1995 року на стадіоні Шахтаря під час матчу з Таврією через вибух загинув президент Шахтаря Ахать Брагін. Це став найбільш невдалий сезон в історії чемпіонату України, гірники зайняли лише 10 місце. При цьому у фіналі кубку України у серії пенальті вони здолала Дніпро 7:6. Матч закінчився 1:1. Цю перемогу вони присвятили своєму президенту.

11 жовтня 1996 року президентом Шахтаря став Рінат Ахметов, розпочалась ціла епоха. Досить довго великою проблемою для Шахтаря були єврокубки. 1997 рік був для гірників відносно вдалим у цьому плані. Тоді вони дійшли до 1/8 фіналу Кубка кубків, двічі поступившись італійській Віченці. У наступних компаніях їх зупиняли скромні клуби: швейцарський Цюрих, Рода з Нідерландів, болгарський Цска, австрійська Аустрія та Динамо (Бухарест). З 1998 – 2003 рік відповідно. У 1999 році була побудована дитячо-юнацька школа. Також відкрилась нова база для тренувань того ж року СТБ «Кирша». За вимогами Уєфа було модернізовано стадіон «Шахтар». Навесні 2000 року у Шахтарі з’явився перший легіонер в історії клубу румун Маріан Алуцє. Легіонерів ставало все більше з різних країн. У 2000 році під керівництвом Віктора Прокопенка Шахтар вперше в історії вийшов до групового етапу Ліги Чемпіонів. Також у тому сезоні Шахтар був дуже близький до першого в історії чемпіонства, але поступився на 1 очко київському Динамо та здобули 3 кубок України у фіналі з рахунком 2:1 перегравши київський Цска. 2002 року вперше в історії Шахтар очолив іноземний тренер Невіо Скала. За півроку роботи він привів клуб до історичного чемпіонства обійшовши Динамо на 1 очко. Також переміг Динамо у фіналі Кубку України з рахунком 3:2. Але єврокубкову компанію провалили не пробившись до групового етапу ЛЧ. 16 червня 2003 року на пост головного тренера було призначено Бернда Шустера, він довів команду до фіналу Кубка України, але так і не виграв з гірниками жодного трофею та залишив клуб на початку 2004 року. 18 травня 2004 року головним тренером команди став Мірча Луческу. Це була ціла епоха, адже працював він з командою 12 років. У перший місяць роботи, він виграв з командою Кубок України. Перемігши у фіналі Дніпро з рахунком 2:0. Також зайняв 2 місце у чемпіонаті. У першому в історії Суперкубку України гірники поступились Динамо Київ у післяматчових пенальті 5:6. У наступному сезоні вони вдруге в історії стають чемпіонами випередивши Динамо на 7 очок. А у фіналі кубку поступились Динамо 1:0. А у другому розіграші суперкубку гірники взяли реванш у Динамо перегравши їх у серії пенальті 5:3. У сезоні 05/06 ці команди набрали 75 очок та між ними було розіграно єдиний в історії України золотий матч. У додатковий перемогли гірники 2:1. Загалом з Шахтарем за 12 років Луческу здобув 22 трофеї. Найбільш вагомий трофей Кубок Уєфа сезон 08/09. Останній рік існування цього турніру та до сих пір єдина звитяга українських клубів на євроарені. Це був дуже складний сезон Луческу тоді був на межі звільнення. У фіналі ми здолали бременський Вердер. У овертаймі вирішальний гол забив Жадсон та приніс перемогу 2:1.

У травні 2016 року головним тренером став Пауло Фонсека. За три роки він здобув 2 кубки України та двічі став чемпіоном. А також дійшов до півфіналу Ліги Європи, але поступився майбутньому переможцю іспанській Севільї.

З 2019-2021 команду очолював Луіш Каштру. У першому своєму сезоні, він виграв чемпіонат з рекордним відривом від Динамо у 23 очки. Наступного сезону дійшов до півфіналу Ліги Європи, де поступився Інтеру 5:0. Останній сезон був вкрай невдалим, адже Шахтар відстав від Динамо на 11 балів. Влітку 2022 року команду очолив Роберто Де Дзербі. Він за 2 трансферних вікна, витратив на футболістів рекордні для України 60 мільйонів євро. Але восени зайняв останнє місце у групі Ліги Чемпіонів та через війну на жаль не зумів втілити всі задумані плани. Останній сезон команду очолював Ігор Йовічовіч, команда залишились без всіх своїх легіонерів. Команду довелося збирати заново та вона практично вся складалася з українців. Проте Шахтар став чемпіоном України та дійшов до 1/8 фіналу Ліги Європи поступившись нідерландському Фейєнорду з загальним рахунком 2:8. Проте наприкінці сезону за рішенням Ріната Ахметова, його було звільнено з посади головного тренера Шахтаря.

Микита Бурмістров