Моя війна. Відкладені мрії

джерело фото

Із 24 лютого 2022 року, на жаль, ця тема стала найактуальнішою для всього українського народу. Ця дата повністю змінила наше життя. Але особисто для мене, все змінилось, ще у травні 2014 року. Коли вперше розпочались бойові дії у моєму рідному Донецьку. Адже вже тоді я зрозумів, що такого життя, як було раніше, у мене вже ніколи не буде. На жаль, на той час велика кількість людей, які не мали прямого відношення до цієї війни, до кінця не усвідомлювали, що насправді відбувається у країні. Адже вже у 2014 році жителі Донецької та Луганської областей, були змушені покинути власні домівки, які вкривалися постійними обстрілами. А найгірше те, що багато людей не встигли врятуватись та виїхати до іншого міста. Я особисто переїхав до іншого міста. Спочатку це був Маріуполь, а потім Запоріжжя. Приблизно через пів року, ми вирішили знову повернутись до Донецька. Але вже за 2 роки, через складні обставини, вирішили поїхати з Донецька назавжди. Саме тоді я зрозумів, що життя буде зовсім іншим. Всі мрії відійшли на другий план, а залишилась лише одна – колись повернутись до рідного міста.

Ну, а тепер було потрібно будувати все знову, адже життя мало продовжуватись і через декілька років це справді почало виходити. З’являлися нові друзі, інтереси й здавалося, що життя після декількох переїздів починає приходити до звичного ритму. У цьому дуже допоміг короткий період життя у нашій столиці. Але вже через рік довелося переїхати й знову повернутись до Запоріжжя. Адаптуватись також вдалося далеко не одразу. І от за два роки цей жах знову повторюється.

Тепер ти розумієш, що масштаби війни є значно більшими. Адже тепер у цьому жаху прокидається вся країна. І тепер ти знову забуваєш про всі свої проблеми, негаразди та випробування. Адже тепер ти розумієш, що кожна секунда твого життя та твоїх близьких, може стати останньою. І у ці миттєвості, ти згадуєш про кожну людину, яку боїшся втратити. А найголовніше те, що ти усвідомлюєш наскільки у тебе багато людей без яких ти просто не уявляєш свого існування. Саме ці люди допомагають тобі пережити весь той жах, що відбувається. Ти вже забуваєш про будь-які свої бажання, а мрієш лише про одне, щоб всі, хто дорогий твоєму серцю, залишились живими. І усвідомлюєш, наскільки мала цінність матеріальних речей, порівняно з людським життям. Мені особисто дуже шкода, що ми лише у таких страшних ситуаціях, починаємо розуміти наскільки для нас важлива та чи інша людина.

Ця війна повністю змінила весь український народ. Ми почали зовсім по-іншому ставитися один до одного. Зрозуміли наскільки цінним є людське життя. Також ми навчились по-справжньому цінувати час. Адже коли розумієш наскільки він дорогий, то зовсім інакше ставишся до нього. Думаю кожен з нас підтвердить, що досить часто дарма витрачає власний час. Наприклад на нікому не потрібні сварки та образи. Дуже важливо для кожного з нас опанувати таке велике мистецтво, як вміння пробачати та йти на поступки. Адже насправді якщо задуматись, ми дуже багато часу витрачаємо на нікому не потрібні сварки та образи. Набагато краще цей дорогоцінний час провести разом зі своєю родиною. Так важливо іноді просто посидіти та поговорити зі своїми близькими, або просто прогулятись парком. Дуже шкода, що багато хто з нас почав це усвідомлювати лише після вторгнення ворога. Але тепер я впевнений, що по закінчені війни, ми з вами зробимо правильні висновки та більше ніколи не будемо припускатись цих жахливих помилок. Адже життя насправді дуже коротке і важливо цінувати кожну його миттєвість.

Важливо, що ми зрозуміли наскільки ми сильний народ, але також варто пам’ятати, що справжня наша сила у єднанні. Дуже важливо пам’ятати та піклуватись один про одного. На жаль, ми це зрозуміли лише з приходом війни до наших домівок. Але саме це нам допомагає протистояти цій жахливій навалі. Наш ворог думав, що його перемога буде швидкою, але замість цього отримав гідну відсіч зухвалому нападу. Бо кожен українець із перших секунд цієї війни зібрався та був готовий робити все від себе залежне за для захисту нашої держави. Саме тоді з перших секунд стало зрозуміло, що наш народ просто не може поступитись у цій війні. Адже таких сильних та відважних людей не здатен зламати жоден режим.

З початком війни кожен з нас повністю змінив власні цінності у житті. Тепер ми цілком і повністю змінили погляд на життя та власні мрії. Тепер кожен українець має лише одну мрію – це якнайшвидша наша перемога! Але до війни у кожного з нас, були свої різноманітні мрії. Ну і я звичайно також не виняток із цього прекрасного правила. Я така людина, що іноді дуже люблю помріяти на одинці, а тому у мене завжди була велика кількість найбільш неймовірних мрій та бажань. Головним з них було відправитись у подорож навколо світу. Я завжди хотів багато подорожувати, а тому ця мрія для мене завжди була найбільш пріоритетною. Але зараз моєю головною мрією є назавжди повернутись до свого рідного Донецька. Це те місто, яке мене постійно надихало на нові звершення та найбільш несамовиті мрії. Це місто було справжньою моєю фортецею. Ніде і ніколи мені не буде так добре, як у Донецьку. Лише після того, як я пройдусь вулицями свого міста, побачу своїх друзів та найдорожчі для мене місця, я зможу сказати, що я відчуваю себе по-справжньому щасливим. І тільки тоді, я почну згадувати свої мрії та йти до якомога найшвидшого їх втілення. Адже людина здатна на справжні звершення лише тоді, коли відчуває, що вона знаходиться вдома. До кінця я це зрозумів, лише після цього жахливого досвіду. Адже на жаль, справжню цінність того що ми маємо, починаємо усвідомлювати лише після втрати цього всього. Напевно саме це є головною особливістю людини.

А тепер у завершенні цієї статті, я хотів би звернутись до своїх співвітчизників. Війна обов’язково закінчиться нашою перемогою, але ми маємо винести з неї декілька важливих уроків. Головне завжди пам’ятати про людей, які близькі вашому серцю; приділяти їм якомога більше уваги та говорити про їх важливість у вашому житті. Завжди треба пам’ятати про швидкоплинність нашого життя. А тому не можна нехтувати жодною можливістю сказати про важливість для вас якоїсь людини. Адже одного дня цієї людини може не стати і ви все життя будете жалкувати про те, що ви не сказали про свої почуття до неї, але вже не можна буде нічого виправити. Тому завжди про це пам’ятайте та не нехтуйте такою можливістю, щоб потім все своє життя про це не жалкувати. Думаю на цій чудовій ноті, час завершувати мою статтю. А всім хто прочитає цю статтю, раджу задуматись, чи є у вашому житті така людина. А я якщо ваша відповідь «так», ідіть та скажіть їй про це, не соромтесь. Адже можливо одне лише речення повністю змінить ваше та її життя, пам’ятайте про це!

Микита Бурмістров