Навчання онлайн, що заважає найбільше

джерело зображення

Досвід дистанційного навчання при пандемії Covid-19 став своєрідною підготовкою молоді та їх батьків до незвичних умов, а також розширив горизонти освіти в новому цифровому форматі. І хоча вже ніби мало бути зрозуміло, не так складно та більш-менш стабільно, повномасштабна війна внесла свої корективи в онлайн-навчання. Ми опитали декількох студентів різних навчальних закладів вищої освіти та факультетів аби дізнатися з якими складнощами вони стикалися в віртуальному освітньому середовищі.

Вікторія, 2 курс, журналістика

Коли вперше перейшли на дистанційне навчання через Covid-19 в 10 класі одразу влилася у хід роботи, бо думала, що це лише на 2 тижні і ми повернемося в класи до нормального навчання. В університеті склалася така сама ситуація. Щодо -, то це те, що не завжди є можливість застосовувати нові знання та навички на практиці. Немає безпосереднього контакту з викладачем та одногрупниками, через що можливість взаємодії та обговорення нового матеріалу обмежена.

«Вибивали» трохи з роботи постійні повітряні тривоги, бо ти заходиш на пари вмотивованим і готовим працювати, а тривоги пригнічують, одразу перемикаєшся і поринаєш у новини. У період коли по всій країні були відключення світла, мабуть, був найважчим за час дистанційного навчання, це також дуже впливало на моральний стан, бо розуміння, що пропускаєш пари, не встигаєш виконати домашнє завдання і тому подібне деморалізує, але на щастя до цього досить швидко підлаштуватися, викладачі з розумінням до всього ставилися. Стосовно навантаження, то час від часу здавалося, що занадто багато важких та незрозумілих завдань і було таке відчуття, що ось-ось опустяться руки.

Станіслава, 3 курс, факультет соціальної психології та педагогіки

Серед мінусів можу визначити відсутність повноцінної роботи в групах. Інколи дуже непросто домовитись з одногрупниками про те, хто за що відповідає при виконанні тієї чи іншої роботи. Під час відповідей в когось можуть виникати проблеми зі зв’язком чи інтернетом через що загальна картина відповідей команди псується. Практичні заняття значно відрізняються від практичних очного навчання. Є відчуття, що опрацювання якоїсь конкретної теми, було б ефективніше та зрозуміліше офлайн.

Олександра, 4 курс, графічний дизайн

Перше, що не зручно, це те, що ти цілковито залежний від швидкості інтернету, якщо він гальмує, то, отже не чуєш або взагалі не можеш вийти на конференцію, такий самий принцип і з проходженням будь-яких тестів, які обмежені за часом. Сидячи за комп’ютером, ти не отримуєш тієї соціалізації, яку міг би отримати у класі. Учню іноді складно сприйняти інформацію, яку транслюють через екран. Прогрес пояснення був би швидше офлайн, коли вчитель може підійти й тицьнути пальцем у зошит, або ж швидко на дошці намалювати якусь схему рішення, ніж намагатися пояснити це лише на словах. Часто онлайн-конференції не сприймаються як щось серйозне, тому ми їх або не слухаємо, або взагалі можемо не виходити.

Іван, 4 курс, графічний дизайн

Саме навчання у коледжі під час воєнного стану, та дистанційно було дуже складне. Тому що вчителя які відповідали в нас за диплом, були далекі від технологій, та не розуміли як користуватися ними. А коли їм давали можливість, вони відмовлялися вчитися, тому що їм це не потрібно. Багато хто з ними просто не виходили на зв’язок, Також було складно готувати це з кимось, тому що нас поділили на три групи з різними керівниками. У всіх були свої методички. Та коли ми питали один за одним що, та як робити, усі мали різні методики оформлення. Ніхто не розумів де правильно, а де неправильно. А коли питаєш чому в іншого керівника відрізняється методичка – вони кажуть, що ті роблять неправильно, не по закону який затвердили.

Дистанційна форма навчання, як показало опитування, все ще далека від досконалої. Почувши голоси студентів, їх вимоги, проаналізувавши найрозповсюдженіші проблеми, з якими вони стикаються, ми можемо докласти зусилля аби зробити онлайн-освіту доступною та комфортною навіть в такі нелегкі часи.

підготувала Катерина Касімова