Повномасштабне вторгнення змінило кожного з нас. Ми вже не будемо тими людьми, якими ми були до 24.02. В кожного з нас змінилося мислення та сформувалося чітке розуміння, що робити в екстрених ситуаціях.
З початком воєнних дій українці боялися, не розуміли, що буде далі, як уберегти себе. Зараз наш народ як одне ціле бореться і допомагає армії та країні. Хто як може: хтось веде та відкриває бізнес навіть у такий нестабільний час задля підняття нашої економіки та допомоги нашим військовим, хтось пішов до армії та захищає країну на передовій, хтось допомагає іншим як волонтер.
Українці віком від 18 до 50 років з активною життєвою позицією (47%) не відчувають агресії, песимізму, розпачу чи апатії в умовах війни. Більшість із них зараз має роботу. Про це свідчить опитування соціологічної групи “Рейтинг” від 19 березня.
Із загальної кількості громадян, які мають активну життєву позицію, 43% складають жінки, а 51% – чоловіки. Найбільш упевнені у власних силах під час подолання життєвих труднощів молоді люди віком до 35 років (53%) та особи середнього віку (50%). На це впливає і наявність зайнятості в умовах воєнного стану – дистанційної (66%) або ж повноцінної (60%). Водночас 18% опитаних українців перебувають десь посередині між активною та пасивною життєвими позиціями. Третина респондентів, з яких 25% чоловіків та майже 40% жінок, стверджує, що зараз у своєму житті майже нічого не вирішує.
За словами психоаналітика, у нас усіх спрацював стандартний механізм захисту: спочатку заперечення, а далі — поступова адаптація до нової реальності. Павло Дзіковський цитує відомого психотерапевта Віктора Франкла: «Першими гинуть ті, хто вірить, що все якнайшвидше закінчиться, далі гинуть ті, хто взагалі не вірив, що це коли-небудь скінчиться, а виживають лише, ті хто приймає цю реальність такою, якою вона є, і адаптуються до цих подій».
Хтось справляється самотужки, хтось звертається до спеціалістів. Кожний по-своєму проходить етап проживання травм. Навіть якщо ви фізично не постраждали, ваш будинок цілий, але ви опинились у новій країні — з психікою доведеться попрацювати. Бо буде сум, почуття “провини вцілілого”, злість, образи та інші емоції, які не варто тримати в собі, а екологічно з ними справлятися.
Невизначеність у житті є завжди. Але в мирний час ми можемо планувати і долаємо перешкоди, які виникають. У період війни невпевненість у майбутньому виглядає виразніше і масштабніше.
А ще невизначеність генерує велику тривогу. З усіма емоціями, які зараз виникають, потрібно екологічно працювати, виговорювати їх і легалізувати — називати ці стани. Блокування негативних емоцій матиме наслідки для психіки і тіла.
Вплив війни на психічне здоров’я українців колосальний. “Щонайменше кожна п’ята людина буде мати негативні наслідки для психічного здоров’я, а кожна десята відчує ці наслідки на рівні середньої тяжкості або важкої хвороби”, — про це повідомляє міністр здоров’я України Віктор Ляшко.
Варто продовжувати жити та не забувати, якою ціною ми вільно пересуваємося країною та можемо працювати, радіти життю. Віддячуймо маленькими чи великими справами військовим за їхню велику роботу!
Софія Добровольська,
студентка ЧНУ імені Петра Могили
