Драма-феєрія “Лісова пісня” — вже протягом багатьох років є моєю улюбленою п’єсою.
Я перечитую цей твір знов і знов, щоб поринути в надзвичайний казковий світ, який приваблює своєю красою і таємничістю. І кожного разу знаходжу для себе щось нове, помічаю все більше дрібних деталей.
Основний сюжет драми-феєрії — історія кохання між людиною і міфичною істотою, конфлікт людини і природи, і висвітлення буденного, важкого людського життя. Зміст глибокий і багатограний, натхнений українською культурою.
Дуже багато уваги в драмі приділено саме опису природи. Це допомогає намалювати в своїй уяві картину того, що відбувається, зануритися з головою в атмосферу, відчути настрій і переживання головних персонажів. Старезний, густий, предковічний ліс на Волині — ось з чого починається “Лісова пісня”. Ліс в п’єсі зоображений, як щось живе, він є символом краси і волі, а все що в ньому знаходиться має свій голос та почуття. Музика ж в творі передає характер головних героїв, вона є їх мовою душі і серця. Дуже тісно взаємопов’язані між собою природа, міфічні істоти і музика, вони наче доповнюють один одного.
Конфлікт людини і природи існує вже давно. Природа дає людині багато скарбів, а вона не цінує цього, нищить її і робить боляче. Якщо природа в творі є символом свободи, то людське життя це неволя, рабство, людина постійно має щось робити і дуже сильно залежить від матеріального. Вона не бачить крім себе нічого, через буденні справи не помічає краси навколо.
Разом з подіями в п’єсі змінюються навколо і пори року. Весна знаменує початок, коли навколо все оживає і розквітає, між головними героями зароджується кохання. Літо асоціюється зі співом і танцями, легкістю і веселощами. Осінню ж між головними героями з’являється непорозуміння, природа починає повільно згасати, все міниться і готується до глибокого сну.
Закінчує це все зима, вона дарує головним героям довгожданий спокій.
Драма-феєрія “Лісова пісня” — викликає в мене сильні емоції, вона надихає пофілосовствувати над сенсом життя, його швидкоплинністю. Мене вражає з якою майстерністю Леся Українка підійшла до написання цієї п’єси. Вона продумала все до найдрібніших деталей, наче сама прожила всю цю історію. Яскраво підкреслила тогочасні проблеми українского побуту. І логічно підвела закінчення драми.
Валерія Столярова
