джерело ілюстрації
Спортивна інфраструктура є ключовою умовою для розвитку як професійного, так і аматорського спорту. Без якісних спортивних об’єктів, таких як тренувальні бази, зали, стадіони, важко досягти високих результатів. Кар’єра професійних спортсменів зазвичай починає свій відлік з ранніх років. Із самого дитинства майбутні переможці значну частину часу проводять саме на спортивних майданчиках. Футболісти працюють на стадіонах, дзюдоїсти – на татамі, а фігуристи – на льодових аренах. Можемо зробити висновок, що спортивна інфраструктура має велику роль у будуванні кар’єри атлетів.
Якісне забезпечення матеріальною та фізичною базою – неймовірно важливий етап розвитку будь-якого виду спорту. Варто не забувати, що наявність відповідного забезпечення спортивних об’єктів та вільний доступ до них в цілому популяризує спорт та залучає до нього нових аматорів. А інвестиції в спортивну сферу підвищує конкурентоспроможність країни на міжнародній арені, тим самим забезпечуючи умови для досягнення значних успіхів на змаганнях.
В цьому матеріалі ми спробуємо проаналізувати наявність та стан інфраструктури у сфері фігурного катання в нашій країні.
Трохи історії. Фігурне катання в Україні має доволі довгу та цікаву історію. Українські спортсмени демонструють високі результати на різних змаганнях (Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи). Ці досягнення є яскравим прикладом та доказом того, що український сегмент фігурного катання не стоїть на місці, а продовжує розвиватися та набирати оберти. Історія цього виду спорту багата іменами видатних спортсменів, які представляли нашу країну на міжнародній арені. На сайті Української федерації фігурного катання на ковзанах (УФФК) опубліковано цілий список великих досягнень наших спортсменів.
До прикладу, Віктор Петренко – олімпійський чемпіон 1992 року, чемпіон світу, триразовий чемпіон Європи, чемпіон світу серед юніорів. В червні 2008 року він був обраний до Президіуму Федерації фігурного катання України. Але згодом, у 2022 році, його було звільнено через участь в події в росії, яка була організована Тетяною Навкою (колишня російська фігуристка).
Перше (та поки що єдине) олімпійське золото в жіночому фігурному катанні здобула Оксана Баюл на Олімпіаді-1994, яка проходила в Норвегії. Серед інших досягнень – золото чемпіонату світу (1993) та дві перемоги на чемпіонаті України.
Ще одні зірки українського спорту – бронзові призери Олімпіади-2006 Олена Грушина та Руслан Гончаров.
Значні успіхи на міжнародній арені свідчать про високий рівень підготовки спортсменів. Однак досягнення в спорті можливі не лише завдяки особистим зусиллям спортсменів та тренерів, але й за рахунок належної матеріально-технічної бази. У цьому контексті варто звернути увагу на наявні спортивні об’єкти в Україні, які забезпечують підтримку та розвиток фігурного катання.
Основними центрами підготовки спортсменів високого рівня є Київ, Харків, Одеса, Дніпро, де функціонують 5 спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву. Про це повідомляє УФФК. До початку повномасштабного вторгнення в Україні була широко розвинута інфраструктура фігурного катання. У багатьох містах працювали ковзанки та проводилися змагання.
На жаль, спортивні об’єкти країни також нещадно страждають від російської агресії. Ми прекрасно бачимо, що удари російських ракет приходяться не тільки на військові об’єкти. Зокрема, за даними Tribuna.com, станом на літо 2024 року від російських ударів постраждали 502 спортивних об’єкти. 101 – зруйновано повністю або знищено частково. Серед зруйнованих об’єктів налічується 6 льодових арен та палаців.
Льодова арена “Альтаїр“, що в Дружківці. Саме на ній проводив свої домашні матчі один з грандів українського хокею – ХК “Донбас”.
Ще в перший місяць повномасштабного вторгнення було знищено льодову арену в Маріуполі, яка була домашньою ковзанкою для однойменного хокейного клубу.
“Салтівський лід“, Харків. Цей льодовий комплекс використовувався для проведення змагань з ковзанярських дисциплін, таких як шорт-трек та хокей. Ба більше, він повністю відповідав стандартам Міжнародної федерації хокею і був головною ареною для тренувань харківських фігуристів.
Льодовий Палац спорту у Сіверськодонецьку (до 2024 р. – Сєвєродонецьк) – один з головних символів міста, який зазнав артилерійських обстрілів. На цій арені тренувався місцевий ХК «Хімік» та фігуристи. Як повідомив на той час голова Луганської ОВА Сергій Гайдай, російські війська навмисно завдали удару по Льодовому палацу.
Також було пошкоджено спортивний комплекс “Метеор” у Дніпрі. Він має статус Національної бази олімпійської та паралімпійської підготовки. До речі, саме на цій ковзанці починала свою спортивну кар’єру перша Олімпійська чемпіонка в історії незалежної України Оксана Баюл.
Харківський Палац спорту було зруйновано внаслідок шести прицільних ударів. Він був побудований в 1977 році як універсальна закрита арена зі штучним льодом. За роки існування в Палаці було проведено багато змагань з різних видів спорту. Ще на початку вторгнення саме на цій арені відбувалися всеукраїнські дитячі змагання з фігурного катання.
Також спортивний комплекс в Мелітополі перебуває в окупації. Його відкрили незадовго до початку повномасштабного вторгнення – 29 грудня 2021 року.
Пропоную переглянути фото зруйнованих об’єктів:
джерела: Tribuna.com, Дніпропетровська ОВА (Сергій Лисак), Суспільне Харків (Євген Гертнер)
У коментарі для LB.ua Оксана Баюл згадала, що Палац спорту у Харкові був місцем проведення дитячих змагань, де вона неодноразово брала участь.
Підготовка спортсменів-фігуристів навіть до повномасштабної війни була нелегкою, але в таких умовах все стало ще складніше. Представник національної збірної України з фігурного катання Іван Шмуратко також зазначив про нові труднощі та виклики: “Я витрачаю купу ресурсу для пошуку місця для тренувань. Є одна льодова арена, на якій займався в міжсезоння. Дякую їй за велику допомогу, але назвати яка це саме ковзанка не можу з питань безпеки. Не хочу, щоб вона стала ціллю росіян. Я не можу розпланувати свої тренування на рік, навіть на пів року, хоча це вкрай необхідно для підготовки до сезону. Як спортсмену, мені необхідно прораховувати робочий процес хоча б на місяць. Це стосується не тільки мене, а й колег. Без ковзанок фігурне катання в Україні розвивається дещо сюрреалістично, якщо це взагалі можна назвати розвитком. Я досі іноді тренуюся на ковзанках торговельних центрів…”.
Серед основних проблем та викликів також є недостатність фінансування та інвестицій. Саме ці фактори призводять до обмежених можливостей для молодих спортсменів. В умовах недостатнього забезпечення багато талановитих фігуристів змушені шукати можливості за межами України, що своєю чергою погано впливає на розвиток спорту безпосередньо в країні.
Перейдемо до висновку. Фігурне катання в Україні завжди славилося видатними фігуристами та тренерами. Проте в сучасних реаліях (а саме в реаліях війни) розвиток цього виду спорту опинився під загрозою через значні руйнування (в деяких випадках – знищення) об’єктів спортивної інфраструктури, знищення льодових арен та фінансові труднощі. Але попри ці виклики українське фігурне катання та спортсмени продовжують розвиватися, тренуватися та виступати на змаганнях.
Для подальшого розвитку фігурного катання в нашій країні необхідно популяризувати цей спорт. Підтримка молодих спортсменів і створення сприятливих умов для професійного зростання – важливий крок для збереження спортивної спадщини.
Катерина Тихонова
