джерело зображення
Протягом 2022-2024 років в різних містах України відбулися численні мітинги, спрямовані на підняття проблеми полонених і зниклих безвісти. У Києві щотижня проходять такі мітинги у різних куточках столиці, де численні родини полонених зверталися до громадськості з проханнями про допомогу у визволенні своїх близьких. За данними Медійної Ініціативи за права людини з першого дня початку повномасштабного вторгнення понад 300 військових Збройних сил України, Національної гвардії та прикордонників потрапили у полон.
Мітинги мали різноманітний формат, від мирних зборів у великих містах до тематичних заходів, що проходили на центральних площах. Учасники виголошували гасла на підтримку полонених, носили плакати з фотографіями зниклих, а також проводили акції з читанням листів від родин полонених. Акції «Не мовчи!» стали важливим елементом соціального протесту, де люди демонстрували свій біль та розпач у питаннях визволення полонених. Громадські активісти, рідні зниклих, а також прості українці виходять на вулиці, щоб звернути увагу суспільства на цю проблему, що часто залишалася непоміченою.
Дослідження акцій, викликає кілька ключових питань:
Які соціальні та психологічні аспекти руху «Не мовчи!»?
Як ці мітинги вплинули на суспільну думку щодо полону та прав людини?
Яка роль медіа у висвітленні цих протестів?
Соціальний контекст протестів
Мітинги, організовані під гаслом «Не мовчи!», стали відповіддю на зростання випадків полонення цивільних осіб та військових. За данними представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юрія Таранюка на початок 2024 року у російському полоні перебувають понад 8 тисяч українців. У такій ситуації суспільство і на сьогодні потребує видимості та активності у вирішенні цієї проблеми. Акції протесту демонструють не лише активну громадянську позицію, але й глибокий біль родин, які чекають на повернення своїх близьких. Ці мітинги стають платформою для висловлення горя та підтримки.
Психологічний аспект: відчуття безвиході та солідарності
Соціальні акції, такі як протести та мітинги, можуть мати значний вплив на психологічний стан громадян. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним, залежно від контексту та індивідуальних особливостей учасників.
Позитивний влив:
- Участь у соціальних акціях часто сприяє формуванню почуття спільності та солідарності серед учасників. Люди відчувають, що вони не самотні у своїх переживаннях і що їхні проблеми поділяють інші.
- Висловлення своїх почуттів та емоцій під час акцій може допомогти знизити рівень стресу та тривоги, оскільки люди мають можливість виплеснути накопичені емоції.
Негативний влив:
- Якщо акції не призводять до бажаних змін, у людей може виникнути почуття безнадії та розчарування, що негативно впливає на їхній психологічний стан.
Психологиня Українського ветеранського фонду Тетяна Кріль в етері Українського Радіо Хмельницького розповіла що психологічний стан родин військовополонених і безвісти зниклих є особливо вразливим через переживання «невизначеної втрати», у своїх рекомендаціях психологиня підкреслює важливість підтримки таких родин, акцентуючи на кількох ключових аспектах:
1. Прийняття почуттів: Важливо не знецінювати емоції родичів полонених. Слова на кшталт «все буде добре» або «продовжуй жити» можуть викликати відчуття зневаги. Краще висловлювати готовність слухати та підтримувати.
4. Визнання складності ситуації: Важливо визнати, що родини переживають складні емоції, які можуть коливатися між надією і відчаєм. Підтримка має включати в себе готовність розуміти і приймати цей емоційний спектр.
Вплив на суспільну думку щодо полону та прав людини
Протести привертають увагу до проблеми полону та зникнення людей, що раніше могла залишатися непомітною для широкої аудиторії. Завдяки активним протестам і публічним акціям родичів військовослужбовців, суспільство отримує інформацію про жахливі умови утримання, а також про наслідки психологічних травм, які переживають сім’ї.
Мітинги сприяють створенню спільноти людей, які переживають подібні труднощі. Це допомагає родинам не відчувати себе самотніми в своїй боротьбі, сприяючи емоційній підтримці та обміну інформацією. Наприклад Асоціація родин захисників Азовсталі є однією з найактивніших громадських організацій, що займається питаннями ветеранів і військовополонених в Україні. Асоціація організовує заходи для реабілітації звільнених бійців і активно привертає увагу суспільства до цих питань.
джерело зображення
Протести є майданчиком для висловлення вимог до уряду та міжнародної спільноти щодо захисту прав людини. Спеціалізовані державні інституції постійно займаються питанням поверненням людей із полону. Це надзвичайно складний і непередбачуваний процес, що вимагає участі професіоналів, чия діяльність навмисно залишається не розголошеною.
Роль медіа у висвітленні акцій
Медіа грають ключову роль у формуванні громадської думки щодо проблеми полонених. Такі популярні ЗМІ як ТСН, УНІАН, Суспільне Новини, Радіо Свобода регулярно на своїх інформаційних ресурсах публікують новини про акції протесту. Медіа не висвітлюють усю інформацію про полонених, оскільки невисока медійність цих процесів часто обумовлена прагненням захистити як самих полонених, так і їхніх близьких. Розголошення чутливої інформації може поставити під загрозу життя та безпеку людей, що перебувають у полоні, або ускладнити переговорні процеси щодо їхнього визволення. Крім того, необережна подача даних може призвести до маніпуляцій чи поширення фейків, що лише ускладнить ситуацію. Тому редакційна політика багатьох ЗМІ передбачає зважений підхід до висвітлення таких тем, що часто сприймається аудиторією як недостатня увага до проблеми.
Водночас, соціальні мережі слугують альтернативною платформою для тих, хто хоче донести своє повідомлення до широкої аудиторії. Це дозволяє родинам зниклих людей створювати власні кампанії та отримувати підтримку з усіх куточків країни. Важливо підкреслити, що незалежно від формату, медіа здатні стати важливими інструментами для активізації суспільної свідомості.
Протестні акції «Не мовчи!» в Україні з 2022 по 2024 рік показують, як важливою є тема полонених у суспільстві. Вони не тільки висвітлюють проблеми, але й об’єднують людей у боротьбі за справедливість. Ці мітинги ставлять під сумнів традиційні моделі активізму, запрошуючи до діалогу про важливі соціальні питання. Акції протесту відкривають нові можливості для підтримки родин полонених та формування нового типу активності в Україні.
авторка: Хоменко Дар’я
