На фото вихованці проєкту. Фото Терези Верхуг
У селі Миколай-Поле Запорізької області розташована ферма, яку у 2008 році заснували Гері та Тереза Верхуг та розпочали допомагати вихованцям інтернатів. Зараз у селі Миколай-Поле проживає 17 вихованців проєкту, деякі з них одружені та мають дітей (чотири сім’ї, шість дітей).
Гері та Тереза Верхуг приїхали в Україну з Канади, почали розводити корів та продавати молоко, а згодом розпочали співпрацю з благодійною організацією «Нова надія», яка займається пошуком сімей як для неповнолітніх сиріт, так і для повнолітніх.
Спочатку мета проєкту полягала в тому, що вихованці інтернатів будуть приїжджати в Миколай-поле, проходити тут навчання, а далі їм допоможуть вступити у ВНЗ України, або ж влаштуватися на роботу. Але, Гері та Тереза зрозуміли, що цей варіант не спрацює. Багато сиріт мають психологічні травми та психічні розлади і іноді просто не здатні самі піклуватися про себе. Тому подружжя вирішило змінити схему роботи. Більшість із вихованців залишились тут, у селі. Вони працюють на фермі, отримують заробітну плату, у них є житло, їм оплачують їжу та комунальні послуги, забезпечують усім необхідним. Деякі з них переїхали в інші міста, один із них зараз навчається та працює в Канаді. Гері та Тереза – багатодітні батьки, мають 8 дітей. У них велика ферма в Канаді, яка має хороший прибуток.
Про ідею створення проєкту Гері каже: «У мене було відчуття, що витрачати своє життя на накопичення грошей — це не найкраща річ, яку я можу зробити у цьому світі. Я зрозумів, що Бог хоче, щоб я зробив щось більш корисне та вагоме, тому я довірився Йому та поїхав в Україну».
Цей проєкт допоміг загалом понад 40 сиротам. На перший погляд – невелика цифра, але саме завдяки цьому проєкту, вони живуть життям, якому готові позаздрити інші випускники інтернатів.
У 2021 році до проєкту долучились Олег та Олена Білогуб. Коли розпочалась війна Гері був у Канаді і не міг повернутись в Україну, тому Олег, Олена та Максим Рудей очолили проєкт. Повномасштабне вторгнення негативно вплинуло на реалізацію молока, оптові покупці відмовлялися від співпраці, молоко роздавали людям задарма, а іноді його доводилося просто виливати. Тому було вирішено налагодити роботу сироварні, створити невеликий цех виготовлення напівфабрикатів. Ферма та сирний цех стали місцем роботи для деяких переселенців та ще трьох сиріт з окупованих територій.
Гері продовжує підтримувати цей проєкт не тільки фінансово, але й приїжджає декілька разів на рік. Часто він збирає команду електриків та будівельників зі своєї церкви в Канаді, які приїжджають разом з ним та допомагають у будівництві нових приміщень для ферми або сирного цеху. Нещодавно канадці допомогли відремонтувати дах ферми, який було пошкоджено під час весняного урагану.
Дружина Гарі вже не в змозі приїжджати в Україну сама, але вона пам’ятає про всіх вихованців проєкту та часто передає їм подарунки.
авторка: Чепалова Маргарита
