Минуло вже декілька місяців після анексії Криму. Українців хвилює, як живеться кримчанам під російською владою, а також із якими проблемами зіштовхуються біженці з Криму. «Пороги» познайомилися з кримською активісткою, керівником центру регіонального розвитку «Топ-Кая» Олександрою Целіщевою, яка відповіла на наші запитання.
– Що відбувалося після анексії?
– Найбільше не пощастило громадським активістам. Принаймні так мені здається. Перш за все, стало практично неможливо працювати, робити те, що ми робили раніше. Наші проекти не були спрямовані на політичні зміни, ми працювали з учителями, співпрацювали з органами влади, допомагаючи їм порадами щодо кращого розвитку міста. Я не бачу в цьому нічого поганого, як і більшість людей. Але в Росії це нікому непотрібно. Тут громадські організації потерпають від пресингу держави й не мають можливості залучати фінансування з-за кордону, тому що тоді ти відразу стаєш іноземним агентом. Це дуже неприємно. Я не вважаю себе американським шпигуном через те, що роблю хороші речі на американські гроші. Крім того, іноземні агенти мають інший порядок оподаткування, що взагалі загрожує можливості існування громадських організацій, бо ми неприбуткові, не отримуємо доходу. Всі гроші, які ми залучаємо, витрачаються на статутну діяльність.
Федеральна служба безпеки вже арештовує активістів. Зараз найяскравіша справа – проти Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олексія Чирнія та Олександра Кольченка, яких звинувачують у тероризмі. Їх арештували та переправили до Москви. Довгий час ніякої інформації про них не було, але потім Геннадія Афанасьєва показали в програмі Кисельова. Там його звинуватили в тому, що він входить до складу «Правого сектору». Такі ж звинувачення були й до інших активістів. Деяких викрадали, багатьом погрожували.
– А як у Криму тепер із іншими демократичними свободами?
– Поняття свободи слова й демократії у Росії досить аморфні. Пройшло вже декілька місяців, і це дуже сильно відчувається. Подача інформації в різних ЗМІ значно відрізняється. На вулицях з’явилися представники самооборони, які без будь-якої причини зупиняють перехожих та перевіряють документи. Погіршилася ситуація з малим бізнесом. Знайомі тримали невеличкий магазин. До них прийшли люди з нового уряду й змушували продати його за безцінок. У вересні відбудуться вибори, після яких цей новий уряд отримає всю повноту влади. Більше не буде виборів мера, люди не зможуть обирати самостійно членів місцевих органів влади. В Україні дихалося вільніше.
– Ви казали, що зіштовхнулися з проблемами не тільки в Криму, але й тоді, коли приїхали до України.
– Зараз на кордоні діє пропускна система. Паспорти перевіряють два рази. Перший раз, коли ти в’їжджаєш в Крим, – в Херсоні та в Мелітополі. Потім у Джанкої. Я маю кримську прописку, тому їду без міграційних карт. Нещодавно на свій день народження була в батьків. У Крим потрапила без проблем. Коли поверталася на територію України, кордон у Джанкої перетнула швидко, а в Мелітополі у мене перевіряють документи українські прикордонники й кажуть: «А яка мета вашого приїзду в Україну?». Я кажу про семінар, Запоріжжя, що я взагалі вже декілька місяців живу в Україні. Вони кажуть: «Ну, слабенько, покажіть документи!». Починаю показувати документи на організацію, які в мене були з собою, але вони прикордонників не переконали. Сказали, що треба запрошення від конкретної людини. Я почала розповідати свою біографію і як мені сумно, що затримує саме Україна. Але хлопці не слухали й відвезли мене на вокзал, сказавши, що зараз посадять на найближчий потяг назад до Криму. Добре, що наша організація раніше працювала в Мелітополі, ми зателефонували нашим партнерам, і вони приїхали, привезли лист, що вони мене запрошують.
– Тобто ця обіцянка нашої влади про підтримку біженців з Криму не діє?
– Думаю, так казати не варто, бо зараз така ситуація, з якою ніхто раніше не зіштовхувався, тому говорити, що люди діють правильно чи неправильно, дуже важко. Ніхто раніше не збирався приймати біженців із Криму. Влада ніби сприяє, але не знає, що робити, й одночасно боїться провокацій з боку кордону. Також боротьба з проблемою біженців більше перекладена на плечі активістів. У Києві органи влади, до яких звертаються біженці, їх реєструють і переправляють до ініціативи «Крим SOS». Це активісти, які працюють повністю на волонтерських засадах. З одного боку, круто, що громадський сектор визнали, з іншого – якось дивно, держава мала б підтримувати більше. Але вже виділяють кошти та створюються спецвідділи на рівні областей. Вони дають приміщення: табори, бази відпочинку, де розселяють біженців.
Також є проблема з документами, бо я, наприклад, приватний підприємець. Не хочу платити податки в Криму, бо я не знаю, куди я їх плачу. Ставки рахуються за українським законодавством, а реквізит якогось дивного рахунку Республіки Крим. Одна мені дуже важко перевестися в Київ чи інше місто, бо хоч всі й співчувають, коли доходить до конкретних справ, люди кажуть, що подібних прецедентів ще не було, тому «прийдіть наступного тижня». Тут ще спрацьовує людський фактор. Якщо чиновник дійсно хоче розібратися та допомогти, він витратить на це свій час і допоможе, а не буде постійно перекидати на наступний тиждень. В Криму ж мої документи взагалі перевели до архіву Сімферополя, де мені відповіли, що їх не хвилює моє питання. Тому довелося витратити два місяці, щоб просто перереєструвати свою організацію в Чернівцях.
– Які тепер документи у випускників вишів?
– У випускників ВНЗ зараз проблеми з документами. Україна прислала дипломи, медалі, атестати. Але те, що видається, в усіх різне. Одні отримують документи українського зразка, але печатки з орлами, хтось взагалі якісь незрозумілі кримські. Й неясно, чи взагалі будуть вони діяти. Медалі нікому не видавали, бо вони типу не дійшли. Деякі випускники вишів переводяться до України. Дехто обирає навчання в Росії, інші ж із якихось причин не можуть виїхати з Криму, тому розбираються з тим, що є.
– А що з новими паспортами кримчан?
– Кримські паспорти також більше схожі на фейкові. Там написано «Крим», але номер документу відсилає вас до Рязані, Магадану чи кудись ще. Мої знайомі намагалися поїхати у відпустку за кордон з цим паспортом, але їм сказали, що прописка в Бахчисараї, а отриманий паспорт в Магадані – нонсенс. Цифрове позначення вказує на те, що це фіктивний документ. Питання нерухомості проблематичне також. З 1 березня в нас не працює жоден нотаріус, і ніхто нічого не робить.
– Як змінилися ціни?
– Ціни дуже сильно піднялися. Набагато вищі, ніж в Україні. Я навіть ходила й перепитувала: «Ви, правда, вважаєте, що черешня 450 рублів за кілограм?». Але днями я була в Коктебелі. І там супер! Порожній пляж і дешеві ціни на житло. Зарплати й пенсії суттєво підвищили. Однак і це не допомагає впоратися з надзвичайно високими цінами на їжу. Також трохи не по собі, коли даєш за молоко сто рублів, а здачу відраховують копійками. Відчуття, що ти віддав сто гривень. Хтось швидше пристосовується, хтось починає обурюватися. Також проблема з банками. В мене були гроші в Авалі, він закрився. Я почала думати, як повернути гроші. Мені відповіли, що десь в Херсонській області. Тоді написала заяву на переведення коштів в Чернівецьке відділення – гроші взагалі зависли. Зараз можу ними користуватися тільки по Інтернету.
– Як впливає на Крим ситуація на Сході України?
– Добровольці з Криму воюють проти України за Донецьку народну республіку. Але коли звідти починають доставляти вантаж «200», щось змінюється в сприйнятті кримчан. На жаль, для багатьох це стає підтвердженням легенди про бандерівців, «Правий сектор», які б завоювали Крим, аби не Росія.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Марина Ботнарева
